Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

115 років випонюється з часу знайдення Полтавського скарбу

У цьому році  115 років виповнюється появі у скарбниці Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського унікального набору срібних прикрас — комплекту посагу – весільного убору знатної жінки-сіверянки, що називають Полтавським скарбом. Це — найпізніший за часом схоронення сіверянський скарб, виявлений на Лівобережжі Дніпра. 

з весни 1905 р. від Панянки і зведеної там вонапірної вежі в бік Соборного майдану прокладалася «гілка» водопроводу. Вона «обростала» тільки-но влаштованими водорозподільчими колонками. Одну із них планувалося спорудити навпроти дзвіниці Успенського собору. Саме там почали зводити необхідний колодязь, і от при його відкопуванні будівельники натрапили на рештки давнього житла, в ньому – глинобитної печі, а в останній — відповідно, і скарбу. Сам скарб був захований у печі чи під її стінками. Знайдені речі вийняли і передали до земського Природничо-історичного музею, чим опікувалися земці та помічник завідувача, а по хисту і вподобанням — археолог і етнограф Іван Зарецький (1857 – 1936).

До осені 1905 р. предмети скарбу вже були очищені від окислів. Вони виявилися виготовленими зі срібла доволі високої проби. До складу скарбу входили шийна гривна, два семипроменевих скроневих кільця – підвіски до головного убору, вісім кованих із потовщеними кінцями браслетів і десяток спіралеподібних скроневих кілець. 

Зауважимо, що скарб упродовж музейного «життя» зазнав чимало перипетій. Так, один із зображених на фото браслетів був викрадений із музею у 1939 році, отже його наразі побачити неможливо. Восени 1941 р. комплекс разом зі всіма дорогоцінностями полтавських музеїв вивезли до евакуації працівники місцевого держбанку. 1946 р. його повернули до Полтави. У 1952 р. скарб хотіли забрати з-поміж інших дорогоцінностей до Києва — у тодішній Державний історичний музей УРСР. З цим натоді все ж таки «не зрослося». Тому 1964 р. прикраси розмістили у постійно діючій експозиції відділу історії дореволюційного суспільства, де вони були виставлені до 1989 р. У 1991 р. предмети скарбу були відреставровані відомим фахівцем-славістом, археологом і реставратором Олександром Григор’євим і з 1993 р. вміщені до скарбниці — експозиції «Унікальні предмети у зібранні музею». Відтоді з комплексом можна ознайомитися в її першій залі. 

“Ювелірний комплект святкового убору жінки з Полтави за своїм складом немовби вособлює межу двох епох — більш давньої сіверянсько-роменської та давньоруської. Подібні змішані набори, як уважають фахівці, побутували на пам’ятках останніх десятиліть Х – першого-другого десятиліть ХІ ст. І саме цей час найкраще представлений у культурних нашаруваннях Полтавського поселення на Івановій (Старополтавській) та Інститутській горах, де переважають археологічно досліджені рештки зруйнованих і полишених будівель початку ХІ ст., котрі завершують добу розквіту сіверянського поселення над Ворсклою”, – стверджує директор Полтавського краєзнавчого музею Олександр Супрненко.

Система Orphus