Ви тут:
Медицина Полтавщина Суспільство 

Як надати першу допомогу при епілептичному нападі розповіли полтавські лікарі

Як надати першу допомогу при епілептичному нападі розповіли полтавські лікарі

Назва хвороби «епілепсія» походить від грецького «epilambanein», що означає «несподівано схоплює». Непередбачуваний несподіваний початок нападу – основна ознака захворювання.

Усі знають про судомні напади, що супроводжуються рухливими судомами. Хворий падає з криком, втрачає свідомість, протягом перших 30-40 секунд не дихає, все тіло напружується, кінцівки витягуються. Це так названа тонічна фаза нападу, після якої наступає фаза клонічна. У цей час кінцівки ритмічно здригаються.

Про це розповіли в КП “Полтавський обласний центр громадського здоров’я Полтавської обласної ради”.

Під час таких нападів, що називаються генералізованими тонікоклонічними, хворий може травмуватися при падінні, прикусити язика чи щоку, мимоволі помочитися. Після нападу деякі хворі відразу приходять до свідомості, інші деякий час залишаються дезорієнтованими, не вступають у контакт з оточуючими. Може настати післянападовий сон.

Як розповіла Ніна Кудрявцева, лікар-невролог дитячий консультативної поліклініки КП «Полтавська обласна дитяча клінічна лікарня», бувають інші напади, без судом. Під час таких нападів хворий може ходити, виконувати певні дії, часом безглузді, казати недоречні фрази. Хворий може нагадувати заклопотану, занурену в свої думки людину, яка не звертає уваги на оточуючих. Під час цих нападів свідомість хворого порушена, а після закінчення нападу людина нічого не пам’ятає. Ці напади називають складними парціальними. Частіше за все вони бувають при ураженні скроневої долі мозку.

Існують також напади, при яких пацієнт пам’ятає все – від початку до кінця нападу. Це може бути судома в руці чи нозі, несподівана зупинка мови, короткочасне (1-2 хв.) оніміння частини або половини тіла. Хворий може раптово відчути запах, звук, смак, яких насправді немає.

При малих, генералізованих безсудомних нападах (абсансах), які частіше бувають у дітей, відмічаються дуже короткі (на декілька секунд) відключення свідомості без судом. Їх частота може бути дуже високою – до сотні і більше на день. Дитина не падає, а просто «застигає», може дивитися в одну точку, випускати з рук предмети. При цьому може виникати ритмічне сіпання очних яблук, жувальні рухи, змінюється колір шкіри обличчя. Такі діти створюють враження неуважних, замріяних. Після нападу хворий продовжує виконувати перервану дію.

При міоклонічних нападах виникає дуже швидке неритмічне скорочення в різних групах м’язів, у верхніх чи нижніх кінцівках або у всьому тілі.

Генералізований судомний напад може налякати сторонніх. Необхідно розуміти, що під час нападу людина нічого не відчуває, не усвідомлює і пам’ятати напад, як правило, не буде. Під час нападу не треба робити хворому штучне дихання, відкривати рота, проштовхуючи в стиснуті зуби різні предмети. Не слід насильно стримувати рухи. Зберігаючи спокій, треба уберегти хворого від травмування: покласти на рівну поверхню, повернути голову вбік, щоб не западав язик, а слина не потрапляла у дихальні шляхи, підкласти під голову щось м’яке. Судоми закінчаться через кілька хвилин. Після нападу необхідно спокійно дочекатися, поки хворий прийде до тями. Після нападу хворі бувають певний час дезорієнтовані, може настати сонливість. Якщо судоми тривають більше 5 хвилин або у разі, якщо хворий травмувався, необхідно викликати швидку допомогу.

Хворим з абсансами спеціальна допомога не потрібна.

При складних парціальних (вогнищевих) нападах можливі різні рухи, емоційні феномени. Хворі можуть сидіти чи ходити, намагатися вийти із приміщення, говорити, кричати, сміятися, у них можуть виникати неприємні відчуття. Свідомість в таких випадках або повністю відсутня, або запаморочена. При запамороченнях часткові спогади про напад залишаються. Під час нападу не потрібно перешкоджати хворому в його діях, намагатися вкласти у ліжко чи посадити на стілець, заспокоювати, умовляти. Необхідно прийняти міри, щоб запобігти травмуванню (прибрати гострі предмети, вимкнути газ, воду, якщо напад виник на кухні тощо). Якщо ризику травматизму немає, можна просто спостерігати за людиною, при цьому не розмовляти з нею. Після закінчення нападу не треба відразу намагатися давати ліки, робити ін’єкції, оскільки пацієнт деякий час може бути дезорієнтований. Лікарська допомога необхідна лише тоді, коли напад триває більше 30 хвилин, або якщо за першим нападом відразу починається наступний.

фото центр громадського здоровя