Ви тут:
Спорт Суспільство Україна 

Україна виграла суд проти своєї першої олімпійської чемпіонки

Україна виграла суд проти своєї першої олімпійської чемпіонки

Оксана Баюл остаточно програла суд Україні і не отримає $50 мільйонів.

Про це на своїй сторінці у соцмережі facebook написав міністр юстиції Денис Малюська.

“Оксана Баюл ще у далекому 2016 році вирішила звернутися до Окружного суду Центрального округу Каліфорнії з позовом до держави України про стягнення 50 мільйонів доларів (серед інших відповідачів були вказані пан Джозеф Чарльз Лемір та дві компанії (з Делаверу і BVI).
Обгрунтування позову – порушення принципу сумлінності та чесної ділової практики в рамках трудового договору, укладеного з Оксаною Баюл, та передання права на використання її імені, популярності і біографічної інформації непричетним третім особам”, – йдеться у повідомленні.

У підсумку Окружний суд Центрального округу Каліфорнії ухвалив рішення на користь держави Україна, задовольнивши клопотання держави про залишення позову без розгляду. Нещодавно Апеляційний суд Дев’ятого округу Сполучених Штатів Америки підтвердив рішення попередників.

Оксана Сергіївна Баюл-Фаріна (нар. 16 листопада 1977, Дніпропетровськ) — українська фігуристка. Перша олімпійська чемпіонка (XVII Олімпійські зимові ігри, Ліллегаммер, Норвегія, 1994) незалежної України. Дворазова срібна призерка чемпіонатів Європи (1993, 1994), чемпіонка світу (1993). Почесний громадянин Дніпра.

Народилася в Дніпрі (тоді Дніпропетровськ) у 1977 році.

У 1994 році закінчила Південноукраїнський педагогічний університет імені К. Д. Ушинського.

Мати хотіла, щоб Оксана займалася балетом, але її не взяли до балетної школи через комплекцію. У неповних чотири роки бабуся відвела її на ковзанку. Спочатку тренери не розгледіли талант Оксани, і перший час вона займалася в групі «Здоров’я». Через шість років, у 1987-му, стала брати участь в чемпіонатах СРСР, але вище 10-го місця їй піднятися не вдавалося.

Її батько, Сергій Баюл, залишив сім’ю, коли Оксані було три роки і участі у вихованні доньки не брав. У віці тринадцяти років Оксана залишилася сиротою — померла від раку її мама Марина Баюл, а через місяць і бабуся. Іноді їй доводилося ночувати в роздягальнях на рідній ковзанці, там же готувала собі їжу. Спочатку Оксаною опікувався її тренер у Дніпрі Станіслав Коритек, але незабаром він емігрував до Канади, а свою підопічну відправив до свого колеги Валентина Ніколаєва, в Одесу. Партнером Ніколаєва була Галина Змієвська, яка виховала олімпійського чемпіона 1992 року в чоловічому одиночному катанні Віктора Петренка. Жила Оксана у невеликій квартирі Змієвської в одній кімнаті з її донькою. Грошима дівчині в той час допомагав зять Галини Яківни Віктор Петренко. Сама Оксана Баюл в інтерв’ю заявила, що це неправда.

25 FEB 1994: OKSANA BAIUL OF THE UKRAINE IN ACTION IN THE WOMEN’s FIGURE SKATING AT THE 1994 LILLEHAMMER WINTER OLYMPICS. BAIUL TAKES THE GOLD. Mandatory Credit: Clive Brunskill/ALLSPORT

У січні 1993 року дебютує на чемпіонаті Європи, де здобуває срібну нагороду, поступившись тільки француженці Сурії Боналі. Того ж року дебютує і на чемпіонаті світу у Празі, де сенсаційно перемагає. Обидві програми виконала захоплююче емоційно, артистично, прикрасивши програму танцювальними рухами, чим привела зал у захват. Наступного року на чемпіонаті Європи знову поступається Сурії Боналі і стає другою.

На час проведення зимових Олімпійських ігор 1994 року в Ліллегаммері Оксані виповнилося лише 16 років і сама вона зізнавалась, що планувала взяти участь лише у наступних іграх 1998 року в Нагано, але після розпаду СРСР Україні терміново знадобився кандидат для участі в Олімпіаді-1994, і відправили Баюл.

Церемонія відкриття ігор в Ліллегаммері відбулася без Оксани. Її тренер Галина Змієвська не випустила свою підопічну на цей захід через відсутність в української спортсменки теплих штанів і ризик застуди.

Фаворитками цих змагань були американки Тонею Гардінг і Ненсі Керріган. Інтерес до протистояння між ними підігрівав той факт, що за кілька тижнів до Олімпіади найнятий Гардінг прихильник напав на Керріган і перебив їй ногу залізним прутом, проте завдяки лікарям останній вдалося одужати до Олімпіади. Гардінг змогла взяти участь в іграх завдяки адвокатам.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

На цих іграх Оксана Баюл виконала одну з найкращих коротких програм в історії фігурного катання (на музику П. І. Чайковського). Перша частина, була ліричною, прикрашеною витонченою комбінацією спіралей, натомність друга частина вийшла дуже емоційною, бурхливою (Галина Змієвська весь час закликала через бортик Оксану заспокоїтися). У підсумку після короткої програми Баюл стала другою, на перше місце вийшла американка Керріган. Наступного дня з українською спортсменкою трапився дуже неприємний інцидент, що поставив під загрозу її подальший виступ на Олімпіаді. Під час тренування Баюл зіткнулася на льоду з німецькою фігуристкою Танею Шевченко. Обидві спортсменки їхали в цей час задом і тому не бачили одна одну. Ковзан німкені на три сантиметри увійшов в окістя Оксани. Вона дістала больовий шок і не могла підвестися. До того ж під час падіння вона сильно забила куприк, так, що у неї відколовся осистий відросток. Інша німкеня Катаріна Вітт відтягла Оксану до бортика, де німецький лікар відразу зробив їй декілька ін’єкцій. Українській спортсменці наклали декілька швів, і через два дні, накачана знеболюючими, вона все ж вийшла на заключну довільну програму. Баюл впевнено виконала всі елементи і вже збиралася завершувати виступ потрійним стрибком, коли крізь шум глядачів почула крики від тренерів. Галина Змієвська і Віктор Петренко, які відчували, що українка все ще поступається американці, кричали: «Тобі потрібна комбінація!». Баюл за 15 секунд до кінця змінила програму і з останньою нотою виконала каскад подвійний аксель — подвійний тулуп. Після завершення програми з Оксаною трапився нервовий зрив. Четверо з дев’яти суддів віддають перемогу Керріган, ще четверо — Баюл. Все вирішив німецький суддя, колишній чемпіон світу Ян Гоффманн, який поставив Оксані кращі оцінки за артистизм і цим вивів на перше місце.

Підняття українського прапора на церемонії нагородження довелося чекати 45 хвилин. Виявилося, що в організаторів не виявилося гімну України, бо ніхто не очікував на перемогу українських спортсменів. Організатори запропонували поставити замість нього або гімн СРСР, або гімн Росії, або олімпійський гімн, але українська делегація відмовилась. У керівника української делегації фігуристів Людмили Михайловської була в готелі касета з українським гімном і вона помчала за ним. В результаті того дня вперше пролунав гімн України на Олімпійських іграх, але прапор України організатори примудрились підняти догори дригом. Після того випадку Баюл, отримуючи запрошення на офіційний захід, насамперед ставить умову — щоб були в наявності атрибути її країни. І всі її майстер–класи починаються з того, що під звуки українського гімну піднімається синьо-жовтий прапор.

поширити новину: