Ви тут:
Суспільство Україна 

УІНП оскаржуватиме повторне переіменування проспекту Петра Григоренка у Харкові

УІНП оскаржуватиме повторне переіменування проспекту Петра Григоренка у Харкові

Український інститут національної пам’яті наголошує, що рішення Харківської міської ради щодо перейменування проспекту Петра Григоренка на маршала Жукова від 26 лютого 2020 року провокує війни пам’яті, ображає пам’ять про ветеранів Другої світової війни, є незаконним і не сприяє консолідації суспільства.

Проголосоване рішення не має нічого спільного із належним вшануванням пам’яті про Другу світову війну, наголошують в УІНП. Адже замість поваги до учасників війни харківські можновладці займаються спекуляціями і протиставленням двох ветеранів війни – Петра Григоренка, генерал-майора Червоної армії, який водночас є всесвітньо відомим правозахисником, та маршала Червоної армії Георгія Жукова.

“Інститут невідкладно звернеться до правоохоронних органів. Наполягатимемо на персональній відповідальності усіх причетних до порушення закону осіб”, – йдеться в заяві УІНП.

Нагадаємо, проспект Маршала Жукова був перейменований на проспект Петра Григоренка розпорядженням № 181 Харківської обласної державної адміністрації від 17 травня 2016 року. У червні 2019 року Харківська міська рада ухвалила рішення повернути назву Маршала Жукова, проте Харківський окружний адміністративний суд визнав його протиправним. Міська влада подала апеляцію на рішення суду, апеляційний адміністративний суд визнав протиправним.

Важливо зауважити, що Петро Григоренко має безпосередній стосунок до Харкова, адже він у 1929-1931 навчався в Харківському технологічному інституті (сьогодні – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»). Петро Григоренко відстоював право депортованих кримських татар на повернення на батьківщину. За опір радянській тоталітарній машині Петра Григоренка позбавили звань та нагород, переслідували, неодноразово арештовували, примусово лікували у психіатричних лікарнях. Великою мірою завдяки Петрові Григоренку український правозахисний рух став відомим у світі.

Георгій Жуков як воєначальник і людина — постать вкрай неоднозначна. Існує чимало даних, що він не рахувався з втратами, не беріг солдатські життя, але завдяки їм потрапив до пантеону радянських полководців і воєначальників періоду Другої світової війни як «зірка першої величини». Після нападу Німеччини на СРСР, перебуваючи на посаді начальника Генерального штабу Червоної армії повинен був організувати відсіч армії Третього Рейху спочатку на Південно-Західному, а потім — на Західному фронті. Однак організовані ним контрудари не покращили становища, а призвели до розгрому військ. Відхід Червоної армії перетворився на втечу. Втрати у живій силі, озброєнні та військовій техніці були колосальними. 1942 рік виявився роком жорстоких поразок і величезних втрат. Жуков проводив безперервні наступальні операції, які завершувалися невдачею чи провалом. Наприклад, загальні втрати у Ржевсько-В’яземській операції склали близько 777 тисяч осіб — майже 75% від чисельності військ до початку операції.  Небезпідставно рядові бійці дали Жукову прізвисько “Катафалк”.

У 1954 році під його керівництвом відбулися сухопутні навчання на Тоцькому полігоні із застосуванням атомної бомби. Як наслідок – близько 30 тисяч військовослужбовців загинули від променевої хвороби. 1957 року Георгія Жукова зняли з посади міністра оборони через насаджування культу власної особи.

Система Orphus