Ви тут:
Культура Суспільство 

Культурна дипломатія: 101 рік тому на вимогу полтавця створили Українську Республіканську капелу

Культурна дипломатія: 101 рік тому на вимогу полтавця створили Українську Республіканську капелу

24 січня 1919 року Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки ухвалила Закон про заснування Української Республіканської Капели.

Поштовхом для створення Капели став концерт з нагоди 25-річчя письменника і театрознавця Миколи Вороного 1 січня 1919-го. Саме на цьому вечорі Симон Петлюра запросив на аудієнцію композиторів Олександра Кошиця та Кирила Стеценка. Наступного дня у своєму кабінеті він дав завдання створити за тиждень Українську Республіканську Капелу для культурної промоції України в Європі. «За тиждень щоб була зорганізована для закордонної подорожі Капела, а то, – добавив жартуючи, – розстріляю!», – писав у своїх спогадах Кошиць.

Головним завданням Капели було показати культурну окремішність України від Росії, а відтак – засобами культури заявити про існування УНР та заручитися міжнародною підтримкою. Капела відряджалась передусім до Парижа, де після закінчення Першої світової війни вирішувалось питання щодо надання політичних прав колишнім постколоніальним народам.

Закон про заснування Української Республіканської Капели під патронатом Міністерства народної освіти і мистецтва Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки ухвалила 24 січня. Її учасники отримали статус державних службовців. Капелі виділявся з бюджет понад 1 млн карбованців і така ж сума франків на подорож Європою.

Олександр Кошиць (1875 – 1944) композитор, диригент, організатор та засновник Української республіканської капели.

Спочатку Капела прибула до Праги, де з величезним тріумфом у травні 1919-го відбулися перші концерти. За словами Кошиця, «усе українське стало модним у Празі». Саме тоді європейська публіка вперше почула «Щедрик» Леонтовича. Не менше захоплення викликала традиція Української Капели виконувати під час своїх концертів не лише український національний гімн, але й гімн приймаючої країни.

Репертуар Капели будувався на основі фольклору, який мав показати глибинне коріння української культури. Це були колядки, щедрівки, канти, думи, релігійні твори. Народні пісні перекладалися для іноземних лібрето або коментувалися перед концертом, що проливало світло на сторінки української історії, відмінної від російської, і близької європейській культурі.

Українська Республіканська Капела у США. Фото: tyzhden.ua

Українська Республіканська Капела у 1919-1920 рр. виступила з концертами в Чехії, Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Голландії, Англії, Німеччині, Іспанії і Польщі, і впродовж 2 років дала понад 200 концертів. У 1919 році на концерт в Парижі потрапив знаменитий американський імпресаріо та бізнесмен Макс Рабінов, який пізніше організував турне Капели США та країнами Латинської Америки. Під час виступу Капели на Пласа де Торос в Мехіко 26 грудня 1922 року було зафіксовано світовий рекорд кількості присутніх – 32 тисячі!

Капела виконала свою не лише свою культурну, але й політичну місію. Її діяльність вплинула на підвищення закордонного іміджу українських державних інститутів, які почали ставити за приклад. Бельгійська газета «De Volksgazet» в номері за 14 січня 1920 року писала: «В Українській Республіці урядова допомога власному національному мистецтву стоїть так високо, що є ідеалом для інших держав».

Протягом 1919–1924 років колектив дав майже тисячу концертів у 18 країнах. Хористи до останнього підтримвали зв’язки з урядом УНР в екзилі. Кошиць консолідував і зусилля української громадськості в Америці для збору коштів на українську армію. Кошти відсилалися особисто Симонові Петлюрі.

Хор під керівництвом Олександра Кошиця припинив діяти у 1926 році. Його учасники так і залишилися жити за кордоном, бо не могли повернутися в окуповану радянською владою Україну, де б їх неминуче чекали репресії. Сам Кошиць помер 21 вересня 1944 року у Вінніпезі в Канаді.

За матеріалами УІНП

Система Orphus