Ви тут:
Суспільство Україна 

60-ліття відзначає журнал “Малятко”

60-ліття відзначає журнал “Малятко”

Один із найстаріших та найвідоміших українських журналів для дітей «Малятко» відзначив своє 60-ліття. Перше число журналу вийшло у січні 1960 р.

Історія легендарного «Малятка» розпочалася наприкінці 1950-х років. Знаний український письменник Борис Харчук, який працював на ту пору в ЦК ЛКСМУ, на завершення своєї каденції вирішив, вочевидь, залишити по собі ще один корисний спадок і – вигадав журнал для дошкільнят.

На той час українські діти й підлітки вже читали вітчизняний журнал «Барвінок», а також російські видання «Веселі картинки», «Мурзилка», «Юний натураліст», що розповсюджувалися скрізь по СРСР. Проте саме «Малятко» стало першим і тривалий час єдиним у цілому Союзі журналом для найменшої вікової категорії дітей – для малят, які ще не пішли до школи.

Самому Борисові Харчуку так і не вдалося попрацювати зі своїм «дитям». Зібравши штат та підготувавши все необхідне для нормальної роботи видання, перший редактор «Малятка», людина принципова, потрапив у чергову «ідеологічну» немилість. Він змушений був піти з редакції й навіть не поставив на першому номері журналу свого підпису.

Щомісячник для дошкільнят був покликаний як розважати малюків, так і допомагати батькам в їхньому вихованні. Саме тому в «Маляткові» поруч із численними барвистими малюнками, веселими віршиками та казками з´явилися рубрики, з допомогою яких дитина вчилася читати, рахувати, малювати, збагачувала свій словниковий запас, розвивала кмітливість, логічне мислення, пізнавала світ навколо, засвоювала етику та норми етикету, вчилася творити своїми руками.

Щоб підготувати для маленьких читачів відповідний матеріал, трудилася ціла команда професіоналів. Лише серед літераторів, твори яких друкувало «Малятко», досить згадати такі імена, як Дмитро Павличко, Оксана Іваненко, Микола Вінграновський, Олесь Гончар, Петро Панч, Євген Гуцало, Марія Познанська, Грицько Бойко, Платон Воронько, Василь Чухліб, Наталя Забіла.

Однак навіть найкраща виховна методика мусила на той час рахуватися з неуникним – ідеологією. Тож уже в першому номері «Малятка» поруч із Зайцем, Сірим вовком та Котигорошком діти побачили й іншого персонажа – Володимира Леніна. Ідеологічні «контролери» чітко відстежували, щоб журнал для дошкільнят висвітлював і всі радянські державні свята та правильно розставляв наголоси.

«Нас, працівників, це ставило часом у сутужне становище, – ділиться письменник і працівник «Малятка вже понад чотири десятиліття Анатолій Григорук. – Уявіть собі, дітям, котрі мали максимум шість років, треба було якось розповісти про з´їзд партії».

У редакції діляться: якби не деякі ідеологічні моменти, навіть назва улюбленого журналу для малюків була б іншою. Первісно варіант «Малятко» значився лише в робочих паперах. Видання ж хотіли назвати «Котигорошок» – іменем персонажа української народної казки. Та комусь «нагорі» ця назва здалася «надто українською».

Тепер дошкільнят знайомлять з українськими цінностями та вітчизняною минувшиною, реаліями та винаходами сьогодення, розповідають про різні країни та звичаї. А ще – вітають із днем народження, розміщуючи на сторінках журналу фото іменинників.

Сучасне «Малятко» – це 24 сторінки якісного паперу проти «газетного» метелика, яким журнал був на початку 60-х. Однак, розгорнувши «Малятко», діти знайдуть тут ті самі рубрики, що й колись їхні тата й мами чи навіть дідусі та бабусі. Тож невипадково секрет популярності журналу полягає саме в здоровому консерватизмі.

За матеріалами сайту Буковїд