Ви тут:
Культура Полтавщина Суспільство 

140 років тому народився “чародій українського танцю” Василь Верховинець, доля якого пов’язана з Полтавою

140 років тому народився “чародій українського танцю” Василь Верховинець, доля якого пов’язана з Полтавою

5 січня 1880 року на Івано-Франківщні народився Василь Костів, більше відомий під псевдонімом Верховинець, хореограф, перший теоретик українського народного танцю, композитор, диригент і фольклорист. Максим Рильський назвав Василя Верховинця «чародієм українського танцю». 

1906-го він потрапив до театру Миколи Садовського.

«На літо до мене приїхав молодий ще тоді актор Костів, що пізніше грав під прізвищем Верховинця. – згадував Садовський, – Цей молодий, але дуже музикальний хлопець дав мені ідею перекласти оперу “Галька” і “Сільська честь”. А тим часом ми почали разом розучувати оперу “Продана наречена”. Тижнів зо півтора я вже свою партію знав, і він почав розписувати інші партії, щоб мати готові, коли трупа з’їдеться на літній сезон. Ми вдвох рушили на сезон до Полтави, де я з половини липня найняв театр у саду, що належав громаді полтавських урядовців”. 

У цьому театрі Василь Верховинець працював як актор, хормейстер та диригент упродовж 1906–1919 років.

Брав участь у відкритті Національного хору УНР у Гадячі,яким опікувалася Олена Пчілка. У 1918 р. очолив Український національний хор у Полтаві. У 1920—1932 рр.  керував кафедрою мистецтвознавства Полтавського інституту народної освіти. 

Василь Верховинець з танцювально-хоровим колективом “Жінхоранс”, 1936. Фото: www.archives.gov.ua

1930-го у Полтаві Верховинець разом з дружиною, акторкою Євдокією Волошко, створили жіночий колектив театралізованого співу «Жінхоранс». Вони виступали в новому оригінальному жанрі театралізованої пісні, який базувався на традиції українських пісень-діалогів, ігрових пісень і танців. Цей колектив із шаленим успіхом гастролював по містах СРСР. 

1935-го у Лондоні відбувся Перший міжнародний фестиваль народного танцю. Колективи оперних театрів з Києва та Харкова  готував Верховинець. Парубочий триколінний «Гопак» виконувався у дуже швидкому темпі, схожому на вихор. До закінчення танцю зал загримів оплесками. «Все це було новим для нас. – писала «Таймс» від 18 липня 1935-го. –  Танцюристи з України виконали “Гопак” з такою професійною майстерністю, що сколихнули публіку, розпалили її ентузіазм».

У 1927 і 1932 рр. його двічі заарештовували у Полтаві по звинуваченню у належності до СВУ, але за відсутністю доказів він був звільнений. 23 грудня 1937 року його знову заарештували. Верховинець звинувачувався у злочинах, як активний учасник контрреволюційної націоналістичної організації. Після нещадних багаточасових допитів Верховинець визнає себе винним і стверджує, що у 1919 р. в Полтаві брав безпосередню участь в організації повстанського виступу проти Радянської влади. Василя Верховинця звинувачували у шпигунській діяльності на користь Польщі, у тому, що він нібито протягом 1928—1930 рр. відновив повстанську організацію у Полтаві й одночасно встановив зв’язок з активістами націоналістичної організації в Харкові. 

У 1933—1934 рр. на Одеській кіностудії Іван Кавалерідзе працював над картиною «Коліївщина», сюди було запрошено і Василя Миколайовича Верховинця, який керував хором, що знімався у цьому кінофільмі. Одночасно він також брав участь у зніманнях фільму і як актор.

У 1938 році був арештований. Виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР 10 квітня 1938 р. в місті Києві засудила В. М. Верховинця до розстрілу. Вирок приведений у виконання у Києві 11 квітня 1938 р.

На честь В. Верховинця у Полтаві названо одну з найстаріших вулиць, що в Подільському районі міста – колишню Гору Марата, де він мешкав в будинку батьків своєї дружини Євдокії Долі з 1909 року. 

За матеріалами УІНП 

Система Orphus