Ви тут:
Суспільство Україна 

“Зробив більше, ніж прожив”:156 років тому народився автор першого словника української мови

“Зробив більше, ніж прожив”:156 років тому народився автор першого словника української мови

9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині народився Борис Грінченко. Його батько – шляхтич, відставний штабс-капітан, мав кілька десятин землі, водяний млин. Мати – дочка полковника Поліксенія Літарьова. У родині розмовляли російською мовою.

Хлопець рано навчився читати, виявив потяг до книжок. Єдиний навчальний заклад, де він учився, – реальне училище у Харкові. За читання нелегальних “метеликів” Сергія Подолинського гімназиста виключили з п’ятого класу і помістили до в’язниці. За два місяці перебування у буцегарні юнак захворів на туберкульоз.

Довелося заробляти на власний хліб. Борис жив у сім’ї шевця, тому й навчився шити чоботи. На заощаджені копійки від заробітку купував книжки і займався самоосвітою. У 18 років Грінченко склав екзамен на звання народного вчителя. На учительських курсах Борис Грінченко познайомився з росіянкою Марією Гладиліною, доблесно українізував її. Борис і Марія були однолітками, двадцятилітніми одружилися,невдовзі народилася донька Настя. Молоді батьки між собою і дочкою спілкувалися тільки українською, самі писали для неї перші книжечки, потім першу граматику та підручники.

Упродовж шести років Грінченко викладав у приватній школі Христі Алчевської, у с. Олексіївці на Луганщині. З 1894 року родина переїхала до Чернігова і почалася у діловода Б. Грінченка “неволя канцелярська”. Поряд із столом Грінченка був стіл поета Володимира Самійленка, який не раз рятував Бориса Дмитровича, у якого був талант губити документи.

А у вільний від роботи час родина упорядкувала музей Шевченка, організувала земську друкарню, видавала книжки для українців (найдорожча книга коштувала 5 коп.). Маленька кімнатка Грінченків на Чернігівському шосе дивувала гостей: хазяїни її завжди щось писали, редагували. Марія Грінченко, письменниця (псевдонім М. Загірня), перекладач із десятка мов, узяла на себе більшу частину редакційної роботи. А поряд них Настуся зростала, писала поезії, перекладала з англійської, єврейської, французької.

Сучасники говорили, що Грінченко – лицар обов’язку. Він написав чотири повісті, десятки оповідань кілька драматичних творів. Подвигом Грінченка був чотиритомний словник української мови, що містить тлумачення понад 60 тисяч слів.

У 1902 році йому запропонували взяти участь у створенні словника української мови, який задумала видавати редакція “Киевской старины”. І сім’я Грінченків вирішила відгукнутися на запрошення. Вони переїжджають до Києва. Грінченко повністю поринув у роботу над словником, який мав бути закінчений до першого листопада 1904 року.

Хоч частина словника вже була зібрана, але весь тягар підготовки видання ліг на плечі Бориса і Марії Грінченків. Важко працюючи сім годин в день, героїчний подвиг їх увінчався успіхом. “Словарь української мови” вийшов у світ 1907-1909 рр. у чотирьох томах. Словник містить 68 тисяч українських слів з народної писемної мови, починаючи від Котляревського ї до початку ХХ століття. Словник був удостоєний Російською Імператорською Академією Наук другої премії М. І. Костомарова.

Борис Грінченко помер у 47 років невдовзі після смерті доньки. На прощанні з ним пролунало: “Він більше зробив, ніж прожив”.