Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

Полтавському музею подарували старовинну грамплатівку

Полтавському музею подарували старовинну грамплатівку

Непересічний подарунок Полтавському краєзнавчому музеєві імені Василя Кричевського зробив Віктор Іщенко, заступник начальника відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Полтавської обласної державної адміністрації.

Віктор Миколайович подарував грамплатівку із записами романсів «На севере диком» (муз. М.Д. Дмітрієва, сл. М.Ю. Лермонтова) та «Ночевала тучка золотая» (муз. і сл. О.С. Даргомижського). Її у 1909 р. випустило акціонерне товариство «Граммофон». Платівка вкладена у конверт Полтавського складу виробів цієї фірми, що знаходилася на перетині вулиць Петровської (нині Небесної Сотні) та Гоголівської. Романси виконали відомі тоді співаки, артисти імператорської опери: Марія Олександрівна Михайлова, Євгенія Іванівна Збруєва, Олександр Михайлович Давидов і Володимир Іванович Касторський. Цікаво, що один з виконавців — О.М. Давидов — уродженець Полтавщини (м. Кобеляки).

Колектив музею висловлює щиру подяку за такий цікавий дарунок та сподівається, що ця грамплатівка початку ХХ ст. стане не останнім поповненням колекції.

Довідково
Наприкінці ХІХ ст. та упродовж ХХ ст. грамплатівка була найпопулярнішим засобом розповсюдження аудіозаписів, недорогим і доступним. Винайшов грамофонну платівку у 1888 р. німецький інженер Еміль Берлінер, який мешкав у США. Головним виробником і поширювачем грамплатівок у Російській імперії до 1918 р. була компанія «Граммофон», яку заснував Еміль Берлінер. Для обробки записів і забезпечування російського ринку у 1902 р. в Ризі була заснована фабрика грамофонних платівок і грамофонів. 2 квітня 1903 р. товариство «Граммофон» офіційно отримало дозвіл вести операції в Росії. Торгівельною маркою для тієї продукції компанії «Граммофон», що призначалася для розповсюдження в Російській імперії, став «Амур, що пише» (фігурка крилатого немовляти, який сидить на платівці і тримає у руці перо).