Ви тут:
здоров’я Суспільство 

Все що варто знати про життя з деменцією

Все що варто знати про життя з деменцією

Якщо ваші бабуся чи дідусь почали помітно втрачати пам’ять, варто звернутися до лікаря та почати обстеження, аби правильно дбати про них. Деменцію дійсно не так просто діагностувати та лікувати, але доклавши зусиль, можна зробити життя ваших рідних комфортнішим.

Перший фахівець, який має помітити, що не все гаразд із пацієнтом/-кою, це сімейний лікар. Для цього важливо, щоб лікар добре знав пацієнта та поспілкувався із його родичами. Остаточний діагноз — хвороба Альцгеймера, судинна деменція, фронто-темпоральна деменція тощо — ставить невролог або психіатр.

“Лікар має вивчити скарги пацієнта та інформацію від його близьких, зібрати анамнез, призначити та оцінити результати досліджень, а також уточнити, які ліки пацієнт приймає, який спосіб життя веде. Як правило, лікар проводить скринінг щодо когнітивних порушень за допомогою спеціальних шкал, таких як міні-дослідження психічного стану (MMSE) або Монреальське когнітивне оцінювання (MoCA). У деяких випадках проводять більш ґрунтовне дослідження когнітивних функцій, яке здійснює нейропсихолог”, – розповідає ексміністерка МОЗ Уляна Супрун.

Український протокол медичної допомоги при деменції  радить такі лабораторні тести: клінічний аналіз крові, рівень електролітів у крові, ниркові проби, печінкові проби, рівень ТТГ (показник роботи щитоподібної залози), глюкози крові, вітаміну B12 і фолієвої кислоти, а також комп’ютерну томографію (КТ) або магнітно-резонансну томографію (МРТ) головного мозку. Аналізи допоможуть діагностувати супутні хвороби — адже важко вилікувати, приміром, загальмованість чи надмірну сонливість при гіпотиреозі, не нормалізувавши рівень гормонів щитоподібної залози.

Згідно із настановою NICE (2018), для остаточного підтвердження деменції і її типу рекомендовані наступні дослідження:

▪️Хвороба Альцгеймера: Звичайна та функціональна магнітно-резонансна томографія головного мозку, позитронно-емісійна томографія головного мозку із флуородезокліглюкозою. На жаль, ці дослідження українцям практично недоступні. А ось генотипування на аполіпротеїн Е не потрібне. Протоколи його не радять як зайве дослідження, хоча цей аналіз в Україні є. Більш інформативними вважають тести генотипу за генами APP, PSEN1, чи PSEN2, які виконують у разі суттєвих підозр на хворобу Альцгеймера (їх роблять, але це коштує доволі дорого). Обов’язковими вони не вважаються.

▪️ Судинна деменція: збір анамнезу щодо мозкових інсультів, серцево-судинних хвороб, неврологічний огляд та МРТ або КТ головного мозку. Якщо в минулому були інсульти, інфаркти чи інші судинні події, після яких розумові здібності і почали погіршуватися, то протокол закликає уникати в таких випадках діагнозу хвороба Альцгеймера.

▪️ Деменція з тільцями Леві та фронтотемпоральна деменція: МРТ голови та однофотонна емісійна комп’ютерна томографія з радіофармпрепаратами.

Загальний міжнародний протокол діагностики і лікування деменції:
Як ви бачите, діагностувати тип деменції остаточно досить складно. Подекуди лікарі покладаються у діагностиці на результати тестів та самі лише симптоми, як-от порушення мови, пам’яті .

Деменція рідко приходить сама. Її часто супроводжують безсоння, тривожність, галюцинації, анорексія, депресія, інфекційні хвороби та підвищений ризик падінь.

Які супутні хвороби можуть виникати в разі деменції:

Поступове відмирання нейронів головного мозку і втрата пам’яті чи здатності міркувати — лише один бік деменції. Її супроводжує також низка психологічних і поведінкових симптомів, а також супутні захворювання. Вони погіршують життя і пацієнтові, і тим, хто про нього/неї піклується.

▪️Апатія, депресія, тривожність і дратівливість можна зменшити за допомогою тих же ліків, що й інші прояви хвороби Альцгеймера. Інколи лікар може призначити антидепресанти, але вони не є першою ланкою терапії в разі деменції. Тут не буде деталізації, бо ліки добирає лікар для кожного випадку окремо.

▪️Є декілька психічних засобів з групи нейролептиків, у тому числі “атипових”, які дозволені у випадку деменції. Їх прописують, якщо тривожність, агресія чи галюцинації становлять загрозу для пацієнта чи оточення або спричиняють сильний дискомфорт.

▪️Хронічне запалення супроводжує вісцеральне ожиріння, атеросклероз, артрити, синдром подразненого кишківника тощо. Воно є і в людей без деменції. Депресія, спричинена запаленням, погано піддається лікуванню антидепресантами. Тож у будь-якому разі слід лікувати пацієнта в цілому, а прописувати протизапальні препарати “про всяк випадок” не варто.

▪️Анорексія старшого віку, коли люди не хочуть їсти, “всихають”, їдять лише чай з печивом — це ненормально. Це може бути проявом депресії, або розвинутися через проблеми із жуванням чи ковтанням. Наслідком цього є недоживлення, закрепи і м’язова слабкість.

Наразі немає затверджених ліків для цього стану, але допомогти може покращення травлення медикаментозно, достатньо пиття, їжі за компанію, страви, які легко їсти і ковтати.

Тривожність і знервованість, хронічний біль та анорексію досить ефективно долає медичний канабіс. Тому ще раз наголошуємо на необхідності його легалізації. Потребу пацієнтів мають визначати лікарі, а не моралізатори чи політики.

Безсоння радять лікувати не мелатоніном чи снодійними, а фізичною втомою упродовж дня, яскравим світлом вранці і приглушеним теплим ввечері (світлова терапія), гігієною сну (вставати і лягати в тій самій порі, мати ритуали сну). А от позбавлення денного сну не рекомендовано — воно посилює тривожність чи агресію.

Пневмонія. Її лікувати важко у всіх вікових категорях. Аби їй запобігти, треба робити щорічні щеплення від грипу, та після 65 років зробити щеплення від пневмококової інфекції. Інколи причиною запалення стає їжа, що потрапляє в дихальні шляхи.

Їжа має бути повноцінна, доступна для пережовування і легкого ковтання. Така, що не спричиняє застрягання в зубах чи протезах. Важливо, щоб їжа містила достатньо рідини та клітковини, окрім нутрієнтів, інакше будуть закрепи. Літнім людям з деменцією і без важливо споживати більше білка, ніж людям середнього віку.

Впасти, зламати руку чи ногу і втратити мобільність — сценарій дуже поганий і поширений. Треба подбати про належне освітлення, безпечний простір, помітність порогів та перепон, додаткові ручки у вбиральні та ванній кімнаті, а також у разі потреби — про палиці чи ходунки, належне освітлення, а головне — не припиняти рухатися і тренувати рівновагу. Стояти на одній нозі час від часу, їздити на велосипеді все життя. Міцність кісток залежить також від навантаження — коли його немає, вони втрачають кальцій. Що стосується гормональної терапії жінок в менопаузі, одним із її ефектів є збереження кальцію кістками, дані суперечливі. Одні роботи показали захисну роль естрогенів із “пігулок”, інші — навпаки.

Нестача нутрієнтів: кальцію, магнію, калію, білка, вітамінів В1, В6, В9, В12, D, С – може бути зумовлена як неповноцінним раціоном, так і хворобами шлунково-кишкового тракту, які стають на заваді засвоєнню вітамінів, мікроелементів та амінокислот. Вітаміну D може бракувати, якщо людина мало буває на вулиці або має хвороби печінки чи нирок.

Нестача вітамінів B1, В9 та В12 часто супроводжує деменцію. Брак вітаміну В12 чи порушення обміну фолієвої кислоти призводить до підвищення рівня гомоцистеїну — нейротоксичної сполуки.

На жаль, споживання цих вітамінів деменцію не сповільнюють.

Позаяк, раціон має бути повноцінним, аби не було анемії, приміром. Інакше це слід компенсувати пігулками чи ін’єкціями.

Закрепи дуже часто супроводжують деменцію. Причиною можуть бути зневоднення, низька фізична активність, неповноцінне харчування, проблеми із зубами і травленням. Закрепи можуть бути навіть причиною психозу чи підвищення температури. Тому поради такі: за потреби — послаблювальне чи клізма, а постійно — їжа, багата на клітковину (це можуть бути печені яблука, вівсянка з висівками чи гарбузова каша), достатньо рідини (20-25 мл на 1 кг ваги на день) і прогулянки.

Люди в старшому віці погано розуміють сигнали тіла про спрагу, чи свідомо уникають пиття, аби не вставати зайвий раз у туалет. Це призводить до поганого настрою, ще гірших когнітивних здібностей, закрепів, поганого травлення. Людям старшого віку слід нагадувати пити воду.

Хронічний біль може бути наслідком ревматоїдного артриту, остеоартриту, чи фіброміалгією. Інколи людина може мучитися від болю і не бути здатна сказати про це. Поговоріть із лікарем (як пацієнт/-ка чи близька людина) про знеболення і/чи можливе лікування причини хронічного болю.

“Пацієнтам із деменцією дуже важлива увага близьких. Тож крім облаштування комфортних умов та лікування, дбайте про них та не залишайте їх напризволяще”, – наголошує Супрун.