Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

“Ми хочемо показати, що філософія є дуже практичною”, – Ірина Овчаренко, “Новий Акрополь”

“Ми хочемо показати, що філософія є дуже практичною”, – Ірина Овчаренко, “Новий Акрополь”

Філософ і за освітою, і в душі: Ірина Овчаренко, викладач курсу “Філософія для життя” у школі “Новий Акрополь” в Полтаві займається цим складним, на перший погляд предметом, з 2000 року. Насправді, говорить вона, філософія не складний і нудний предмет, це захоплююча і цікава сфера, якому присвятила все життя. Свого часу саме філософія допомогла їй пізнати себе і зрозуміти, ким хоче бути.

Кореспонденти ОКІА “Новини Полтавщини” поцікавились, як можна говорити про складні духовні речі простою мовою та де можна використовувати філософію у життєвих ситуаціях.

– Пані Ірино, розкажіть, з чого розпочалось ваше знайомство з філософією і скільки вже цим займаєтесь?

Я почала займатись філософією, коли вступила на філософський факультет. Це був 2000 рік. Тоді у мене виникали перші філософські питання — навіщо мені філософія і що я буду робити з нею в житті. Я пам’ятаю, як стояла у гуртожитку і плакала, тому що не розуміла, чому вступила, тоді не було чітких пріоритетів у житті, не знала, чим хочу займатись. І тому філософія була тимчасовим вибором. Думала, повчуся трішки на філософському факультеті і зрозумію, ким хочу стати. Але після перших місяців навчання виявилось, що це дуже захопливо, цікаво. Невдовзі я потрапила на лекції культурного центру «Новий Акрополь» і паралельно почала слухати курс «Філософія для життя». Згодом вийшло так, що паралельно почала вивчати два різних підходи до філософії — з академічної точки зору в університеті і в школі філософії «Новий Акрополь». Там вивчають філософію, як практичну сферу життя людини, як це може бути корисно для звичайних людей. З того часу філософія постійно в моєму житті і вже не шукала інших професій. Філософія — фундаментальні речі, неважливо яку професію ми оберемо, вона все рівно залишається з будь-якою людиною.

“Новий Акрополь”: Основна наша задача — шукати те, що людей об’єднує, а не роз’єднує

– Окрім викладання курсу «Філософія для життя», ви також керуєте школою «Новий Акрополь». Розкажіть трішки про школу, звідки така назва?

«Новий Акрополь» це міжнародна організація. Я відкрила школу філософії у Полтаві, до цього я навчалась у київському центрі. Існує міжнародна програма, ми об’єднуємо людей різних національностей, культур через порівняльне вивчення філософських систем, наук, культур, мистецтв. Тут зустрічаються люди різних професій. Основна наша задача — шукати те, що людей об’єднує, а не роз’єднує. І це ми вважаємо великою потребою людства взагалі. Звідки така назва? Акрополь це найвища точка міста, де сконцентровані всі цінності — духовні, культурні, фінансові. В давнину, це було тим місцем, де об’єднувалось все місто. Тому і «Новий Акрополь» — як символ пошуку об’єднання людей, що знаходиться вище, ніж звичайне життя. Це про високі цінності й ідеали.

Філософія про те, як зробити себе сильнішим, як протистояти демагогії

– Зрештою, чому обрали філософію, а не більш практичну професію?

Ми якраз і хочемо показати, що філософія є дуже практичною. Щоб люди знайшли порозуміння, потрібна спільна мова. Філософія і вчить занурюватись більше у смисли, які знаходимо у зовнішньому світі. Нещодавно згадувала казку про Буратіно. У домівці тата Карло була намальована картина з вогнищем, а за нею двері, з яких можна вийти у реальний світ людей. Весь час казки ми знаходимось у світі ляльок. Філософія і є здатність зняти картинку і вийти у двері. Філософія це завжди про дію: зрозумів, відчув, зробив. Філософія про те, як зробити себе сильнішим, як протистояти демагогії, а не включатись в неї, про здатність мислити.

– Що ви особисто знайшли у філософії?

Для мене це сенс життя. Є спостереження, що люди звертаються до філософії у певні вікові періоди. Це юність, коли людина шукає, ким хоче бути і чим займатись. Потім це середина життя, 30-32 роки, коли людина вже практично реалізувалась і починає переоцінювати життя. І люди похилого віку, коли починають замислюватись над своїм життям, що робити зараз, коли діти виросли і вони лишаються сам на сам. Свого часу я знайшла відповіді на питання, які виникають у юному віці, про смисли, цінності і життєві пріоритети. Я вважаю, що філософія свого часу навіть врятувала мене. Зараз я зустрічаю багато підлітків, які не мають чітких пріоритетів, не знають, чим хочуть займатись. Філософія – це червона нитка, що веде по життю, або посохом, на який ми спираємось. Філософія має бути стержнем всередині кожного, щоб роздрібнені частинки збирати докупи і призводити до цілісності, гармонії через самоусвідомлення.

Нагадаємо, з 16 жовтня у Полтаві розпочався курс лекцій і практичних занять «Філософія для життя».

– Чи є попит на такі спеціальні курси?

По-різному. Часто питають: кому потрібна філософія у Полтаві? Звісно, філософія не є масовою. Набираються групи невеликі, до 10 людей. На початку було і 30, і 25. Але то було вперше. З часом групи ставали меншими, але приходили якісно інші люди. І це дуже приємно, бо група невелика і можна змістовно працювати. Тоді налаштовується діалог. Були часи, коли ніхто не приходив, це 2014-2015 роки. Тоді просто у суспільстві були інші акценти. Але відразу після такого затишшя люди знову почали приходити і цікавитись курсами. Напевно, такі події пробуджують замислення…

– Філософію читають практично на всіх спеціальностях в університетах. І студенти говорять про цей предмет як сухий, нудний і нецікавий. Як ви говорите про філософію доступною мовою?

Ми хочемо поширювати філософію, щоб люди дійсно не боялись цього слова. Бо у багатьох відразу виникають спогади про університети. Чому її таак сприймають студенти? Бо сама концепція викладання не для людей 17-18 років. Я б зовсім переписала програму предмету. Але боротись з академічною системою важко, тому свій погляд на філософію я здійснюю через «Новий Акрополь». Зрозуміло, що на курсах ми говоримо про філософію не академічною мовою, є багато життєвих прикладів. Це треба просто прийти і послухати. Ми піднімаємо питання: Хто є я? Хто я такий? Як знайти себе справжнього? Що таке життя? Що таке смерть? Що таке сенс життя і як його знайти? Як збалансувати своє життя? і т. д. Ми беремо актуальні для всіх питання і роздивляємось їх крізь філософію стародавніх мудреців. Це Конфуцій, Платон, Сократ, Аристотель, філософія Стародавньої Індії.

– Наведіть кілька прикладів, де можна застосувати філософію у повсякденному житті?

Для мене найбільша життєва ситуація це спілкування з дитиною. Дуже багато моментів, коли дитина росте, змінюється, формується характер, вона починає бунтувати. Дуже важко знайти в собі сили не пригнічувати її, зрозуміти, але в той же час направити і виховати. Важко знайти певний баланс між вихованням і свободою. Філософія якраз і допомагає знайти ці точки дотику. Але я не скажу якогось універсального рецепту, бо все дуже індивідуально.

Коли виїжджаємо на природу: можна сприймати природу як зміну фону, щоб не сидіти вдома чи в офісі. А можна побачити в природі свого співбесідника, розгледіти красу і гармонію, яку можна перейняти у своє життя.

Зрештою, філософія про людську гідність

– Якими крилатими висловами стародавніх мудреців ви керуєтесь в житті?

Ну перше, це класика «Пізнай самого себе, і ти пізнаєш богів і всесвіт», що написано на фронтоні Дельфійського храму. Дуже люблю вислови стародавніх мудреців Греції, наприклад, «Ничего сверх меры», бо всьому має бути певна міра. Я дуже люблю вислів грузинського філософа Мераба Мамардашвілі: «Не может быть философии без рыцарей чести». Зрештою, філософія про людську гідність. Гідність і честь завжди йдуть разом. Якщо ми хочемо мати гідне життя, у нас повинна бути честь.