Ви тут:
Суспільство 

Коли діти дорослішають: як батькам пережити синдром “порожнього гнізда”

Синдром “порожнього гнізда” – це почуття скорботи й самотності, яке батьки можуть відчути, коли їхні діти вперше покидають будинок, наприклад, щоб жити самостійно або вчитися в коледжі чи університеті.

Це не клінічний стан, але призводить до депресії та втрати цілі для батьків, адже вихід дітей з “гнізда” кардинально змінює їхнє життя, розповів психотерапевт Сергій Кістеньов, передає 24 канал.

Які батьки сприйнятливі до синдрому порожнього гнізда?

• живуть, в нестійкому або нещасливому шлюбі;
• з низькою самооцінкою;
• тривожні, з бажанням контролювати своїх дітей;
• так звані – батьки “на повній ставці” (матері-домогосподарки або батьки), які не змогли самореалізуватися в особистому житті.

Ознаки синдрому порожнього гнізда

1. втрата цілеспрямованості;
2. розчарування через втрату контролю;
3. емоційний дистрес;
4. сімейна напруга;
5. тривожність за дитину;
6. тривога.

5 способів впоратися з синдромом порожнього гнізда

Визначити свою роль. У вас було багато ролей в житті – дочка або син, друг, тітка або дядько, двоюрідний брат. Тепер, коли у вас більше часу, у вас є можливість досліджувати інші види діяльності, які можуть допомогти вам знайти сенс і мету.

Відновіть ваш зв’язок з партнером. Пам’ятаєте ті роки, до того як у вас з’явилися діти, коли вас було тільки двоє? Прийшов час пережити новий виток відносин в парі.

Робіть, що любите. У вас були якісь захоплення, які ви втратили, оскільки виховання дитини зайняло весь час? “Порожнє гніздо” означає, що у вас є місце і час, щоб повернутися до них, будь-то живопис, написання музики або приготування їжі

Пошук нових завдань. Це прекрасний час для вивчення ваших інтересів.

Відпустіть дітей. Якщо ви нав’язливо стежите за акаунтами в соціальних мережах своєї дитини, телефонуйте щоранку і весь час турбуєтеся про те, як ваша дитина вчиться в коледжі або на своєму новому місці, ви не зможете нормально жити своїм життям
Боротьба з синдромом порожнього гнізда означає “відпустити” і дозволити дитині перетворитися на самостійну дорослу людину. Та не відчувати почуття провини перед вами.