Ви тут:
Суспільство ТОП-новина Україна 

Верховна Зрада: чому українці вирішили оновити владу будь-якою ціною

Українці дуже критично ставляться до більшості інститутів влади, а Верховна Рада б’є рекорди громадської недовіри. Оксфордська дослідниця Сара Уітмор використала метод фокус груп, щоб узагальнити, що саме думають і відчувають українці до вітчизняного парламенту і чому вирішили кардинально його оновити. Основні асоціації – повальна корупція, захист олігархічних інтересів і зрада очікувань Майдану.

Головне зі статті від економіста VoxUkraine Віталія Проценко

Авторка дослідження показує, що перемога на президентських виборах кандидата без політичного досвіду не виникла нізвідки, а стала результатом негативних настроїв, які об’єднали більшу частину населення. Хоча українські громадяни досить різноманітні за низкою соціально-економічних, мовних та етнічних ознак, вони доволі одностайні у своїй відразі до політичної корупції і поведінки представників правлячої еліти. Ці настрої значною мірою визначили характер останніх президентських і парламентських виборів.

Щоб точніше зрозуміти, що саме думають громадяни про вітчизняний парламент та його мешканців, дослідниця вивчала риторику і настрої чотирьох груп людей, які представляли різні верстви населення. Незважаючи на соціально-економічні відмінності, учасники усіх груп розділяли спільні асоціації щодо Верховної ради:

По перше, у кожній групі звучала ідея, що більшість депутатів прагнули отримати або купити депутатське місце лише для захисту і просування власних бізнес інтересів. Це виражалося думками, що в українському парламенті більше бізнесу, ніж політики, чи що популістичні гасла депутатів – тільки відволікаючий маневр людей, які прийшли у владу лише для власного збагачення.

По друге, учасники фокус-груп розглядали депутатів у якості пішаків конкретних олігархів, які мають важелі для зупинки важливих реформ і спрямування державних ресурсів на свою користь.

Третя ключова думка – це зрада законодавцями значних очікувань, що були сформовані громадянами після Революції гідності. Хоча до влади були допущені представники громадянського суспільства, їхні зусилля активно блокувалися старими політиками та представниками олігархічних груп. Також звучали думки, що незалежні журналісти, громадські активісти та учасники війни на Донбасі були використані старими політиками для відбілювання своїх партій, а деякі нові обличчя самі ставали «кнопкодавами» і корупціонерами.

Це визначило колективні відчуття чергового розчарування і зради, які лягли в основу гострої недовіри як до депутатів як окремих осіб, так і до Верховної Ради в цілому. Серед громадян сформувалося гласне і негласне переконання, що вся когорта діючої політичної еліти заплямована і потребує повної заміни щоб викорінити корупцію і відкрити шлях довгоочікуваним реформам.