Про новації в “акцизному податку” розповів заступник начальника ГУ ДФС Полтавщини Віталій Чорнобривець

На актуальні запитання: “Акцизний податок: новації ” відповів під час Інтернет-конференції в ОКІА « Новини Полтавщини» заступник начальника Головного управління ДФС у Полтавській області Віталій Чорнобривець.

Суб’єкт господарювання – фізична особа-підприємець має у власності ємності для зберігання дизпалива. Якщо ФОП передасть в оренду ці ємності для зберігання пального іншому суб’єкту господарювання на підставі договору оренди, – чи потрібно орендодавцю (ФОП) реєструвати ці ємності як акцизний склад?

Платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне (п. п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» змінено визначено термінів ст.14 Кодексу «реалізація пального», «акцизний склад», які набувають чинності з 01.07.2019 року.

Так, згідно з п. п. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, з 01 липня 2019 року:
реалізація пального – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:
до акцизного складу;
до акцизного складу пересувного;
для власного споживання чи промислової переробки;
будь-яким іншим особам.

Відповідно до п.п. 14.1.6. б) п.14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Відповідно до п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу – суб’єкт господарювання, який зареєстрований платником акцизного податку, або суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

При передачі ємностей для зберігання пального в оренду на підставі укладених договорів оренди орендодавець (при умові, якщо останній не здійснює операцій з підакцизним пальним) не є платником акцизного податку відповідно до п. п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу, не є розпорядником акцизного складу відповідно до п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, та на його дії не розповсюджуються вимоги Кодексу щодо реєстрації платником акцизного податку та реєстрації акцизних складів.

Які акцизні накладні відображаються в декларації акцизного податку за звітний період – які складені протягом календарного місяця (звітного періоду) чи які зареєстровані протягом календарного місяця?

Відповідно підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) платником акцизного податку є особа яка реалізує пальне.

Згідно пункту 231.1 статті 231 Податкового кодексу України платник податку при реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних (ЄРАН) з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 статті 14 ПКУ реалізація пального – будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.

У відповідності до пункту 231.5 Податкового кодексу при реалізації пального особа, яка реалізує пальне, зобов’язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального, та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального суб’єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Отже, у додатку 11 до декларації акцизного податку відображаються ті акцизні накладні, які зареєстровані в єдиному реєстрі акцизних накладних (ЄРАН) за операціями з реалізації пального, що здійснені у звітному періоді.

Форма декларації акцизного податку (з додатками) та Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року №14 “Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку” (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 26.09.2016 року № 841).

Чи необхідно придбавати ліцензію на кожне місце зберігання пального, якщо підприємство закуповує та використовує пальне виключно для власних потреб?

Ліцензування оптової, роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального запроваджується з 01.07.2019 року відповідно Закону України від 19.12.1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР (із змінами і доповненнями) (далі – Закон № 481/95).

Даним законом визначено, зокрема, порядок та умови ліцензування окремих видів діяльності, в тому числі зберігання пального.
Так, згідно статті 1 Закону № 481/95, ліцензія (спеціальний дозвіл) – документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтею 1 Закону № 481/95 визначено, що місце зберігання пального – місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до ст.15 Закону № 481/95 суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним – одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб’єкта господарювання.

Статтею 15 Закону № 481/95 передбачено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
– підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
– підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
– суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Таким чином, якщо діяльність суб’єкта господарювання не підпадає під жодне положення, наведене вище, то підприємству необхідно придбати ліцензію на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Чи необхідно реєструвати в якості акцизного складу орендований склад зберігання пального загальним обсягом ємностей до 200 куб. м при умові використання пального тільки для власних потреб протягом року в обсягах до 1000 куб. м, та чи потрібно його обладнувати витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками?

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» змінено визначення термінів ст.14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) «реалізація пального», «акцизний склад», які набувають чинності з 01.07.2019 року.

Так, відповідно до п.п. 14.1.6 б) п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання – платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Таким чином, орендований склад для зберігання пального загальним об’ємом місткостей, що не перевищує 200 кубічних метрів, та при умові використання пального для власних потреб в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів на рік, не є акцизним складом в розумінні п.п. 14.1.6 б) п.14.1 ст. 14 Кодексу при умові, що суб’єкт господарювання не є платником єдиного податку четвертої групи, не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; отже не потребує реєстрації в якості акцизного складу.

Відповідно до пп.230.1.2 п.230.1 ст. 230 Кодексу акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі – рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Таким чином, Кодексом передбачено обладнання витратомірами-лічильниками місць відпуску пального та рівнемірами-лічильниками резервуарів для зберігання пального виключно розташованих на акцизних складах.

Тобто якщо місце зберігання пального не є акцизним складом, його не потрібно обладнувати витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

ГУ ДФС у Полтавській областікодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» змінено визначено термінів ст.14 Кодексу «реалізація пального», «акцизний склад», які набувають чинності з 01.07.2019 року.

Так, згідно з п. п. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, з 01 липня 2019 року:
реалізація пального – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:
до акцизного складу;
до акцизного складу пересувного;
для власного споживання чи промислової переробки;
будь-яким іншим особам.

Відповідно до п.п. 14.1.6. б) п.14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Відповідно до п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу – суб’єкт господарювання, який зареєстрований платником акцизного податку, або суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

При передачі ємностей для зберігання пального в оренду на підставі укладених договорів оренди орендодавець (при умові, якщо останній не здійснює операцій з підакцизним пальним) не є платником акцизного податку відповідно до п. п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу, не є розпорядником акцизного складу відповідно до п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, та на його дії не розповсюджуються вимоги Кодексу щодо реєстрації платником акцизного податку та реєстрації акцизних складів.

Які акцизні накладні відображаються в декларації акцизного податку за звітний період – які складені протягом календарного місяця (звітного періоду) чи які зареєстровані протягом календарного місяця?

Відповідно підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) платником акцизного податку є особа яка реалізує пальне.

Згідно пункту 231.1 статті 231 Податкового кодексу України платник податку при реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних (ЄРАН) з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 статті 14 ПКУ реалізація пального – будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.

У відповідності до пункту 231.5 Податкового кодексу при реалізації пального особа, яка реалізує пальне, зобов’язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального, та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального суб’єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Отже, у додатку 11 до декларації акцизного податку відображаються ті акцизні накладні, які зареєстровані в єдиному реєстрі акцизних накладних (ЄРАН) за операціями з реалізації пального, що здійснені у звітному періоді.

Форма декларації акцизного податку (з додатками) та Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року №14 “Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку” (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 26.09.2016 року № 841).

Чи необхідно придбавати ліцензію на кожне місце зберігання пального, якщо підприємство закуповує та використовує пальне виключно для власних потреб?

Ліцензування оптової, роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального запроваджується з 01.07.2019 року відповідно Закону України від 19.12.1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР (із змінами і доповненнями) (далі – Закон № 481/95).

Даним законом визначено, зокрема, порядок та умови ліцензування окремих видів діяльності, в тому числі зберігання пального.

Так, згідно статті 1 Закону № 481/95, ліцензія (спеціальний дозвіл) – документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтею 1 Закону № 481/95 визначено, що місце зберігання пального – місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до ст.15 Закону № 481/95 суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним – одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб’єкта господарювання.

Статтею 15 Закону № 481/95 передбачено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
– підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
– підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
– суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Таким чином, якщо діяльність суб’єкта господарювання не підпадає під жодне положення, наведене вище, то підприємству необхідно придбати ліцензію на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Чи необхідно реєструвати в якості акцизного складу орендований склад зберігання пального загальним обсягом ємностей до 200 куб. м при умові використання пального тільки для власних потреб протягом року в обсягах до 1000 куб. м, та чи потрібно його обладнувати витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками?

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» змінено визначення термінів ст.14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) «реалізація пального», «акцизний склад», які набувають чинності з 01.07.2019 року.

Так, відповідно до п.п. 14.1.6 б) п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання – платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Таким чином, орендований склад для зберігання пального загальним об’ємом ємностей, що не перевищує 200 кубічних метрів, та при умові використання пального для власних потреб в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів на рік, не є акцизним складом в розумінні п.п. 14.1.6 б) п.14.1 ст. 14 Кодексу при умові, що суб’єкт господарювання не є платником єдиного податку четвертої групи, не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; отже не потребує реєстрації в якості акцизного складу.

Відповідно до пп.230.1.2 п.230.1 ст. 230 Кодексу акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі – рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Таким чином, Кодексом передбачено обладнання витратомірами-лічильниками місць відпуску пального та рівнемірами-лічильниками
резервуарів для зберігання пального виключно розташованих на акцизних складах.

Тобто якщо місце зберігання пального не є акцизним складом, його не потрібно обладнувати витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.