Основні прояви депресивного розладу

Тривале, безпідставне зниження настрою, пригніченість, відчуття душевного болю. Хворі кажуть, що на душі якийсь тягар (камінь). Відчуття тривоги, яка не покидає хворого ні в день , ні в ночі і нерідко поєднується з душевним болем та пригніченістю.

“Нав’язливі думки або надцінні ідеї із звинуваченням себе в неіснуючих провинах. Під час депресії від сумлінної, трудолюбивої, мужньої людини можна почути, що він „ледацюга”, “людина без волі”, “тягар для родичів”. І хоча в дійсності все точно навпаки, подібні думки не залишають в спокої ні в день , ні в ночі”, – розповів лікар-психіатр КЗ “Полтавський обласний психоневрологічний диспансер” М.В. Іконников.

Одна з характерних ознак депресії — безсилля. Звичайні найпростіші побутові справи робляться з величезними майже титанічними зусиллями і дуже повільно.

Порушується апетит. Інколи буває навіть відраза до їжі.

Безсоння. Характерні важкі пробудження о 3-4 годинах ранку з неможливістю подальшого засинання.

Біль у повністю здорових органах. Найчастіше хворого хвилюють вкрай неприємні відчуття в шлунково-кишковому тракті: „давить”, „ріже”, „спазмує”, „пече”, „викручує”, „їжа стоїть і не проходить”, тощо. Такі відчуття породжують у хворого вкрай драматичні фантазії. Він починає все ретельно обстежувати. Найсучасніші медичні обстеження нічого складного не знаходять, бо серйозної паталогії цих органів немає. Але справжнього заспокоєння хворому це не приносить.

Добові коливання настрою – важлива особливість перебігу депресії. Найважче після пробудження з раннього ранку. В післяобідній час дещо легше. А ввечері багато хворих стає жвавими. Самопочуття стає майже задовільним.

Можливе ускладнення депресивного розладу

Під час відвертих розмов з лікарем хворі на депресію визнають, що мають думки про небажання жити. Дехто навіть приводить свої аргументи: чи то відчуття неіснуючої провини, за яку сам себе не може простити, чи то фантазії про неіснуючу важку хворобу, чи неможливість витерпіти який-небудь прояв хвороби.

Ці небезпечні думки можуть бути миттєвими і залишати хворого через декілька хвилин , і навпаки, можуть бути невідступними, довготривалими, болісними.

Коли бесіда переходить до цієї важкої теми перш за все намагаємося заспокоїти хворого тим, що депресія обов’язково мине, разом з покращенням настрою зникнуть неприємні думки.

Просимо хворого не забувати про своїх рідних адже які б химерні думки не вселяла в його розум депресія, родичі переживають за нього, страждають разом з ним і шкода яку б він хотів заподіяти собі, може стати для них вкрай тяжким ударом.

Також намагаємось довести хворому, що депресія обов’язково пройде, разом з покращенням настрою зникнуть темні думки, і він знову відчує сенс свого життя і великий сенс життя кожної людини.

Куди звернутися за допомогою тим, хто захворів на депресивний розлад

З проявами депресії знайомий Ваш сімейний лікар, невролог, психотерапевт. У цих фахівців Ви зможете отримати першу консультацію.

Уточнений діагноз депресивного розладу, призначення необхідного лікування залишається компетенцією фахівця- психіатра.

В умовах району психіатр приймає в кожній районній поліклініці, в Полтаві та Кременчуці, в Полтавському обласному та відповідно в Кременчуцькому міському психоневрологічному диспансері. Слід мати на увазі, що при першому зверненні до психіатра необхідно подати свій паспорт, направлення на консультацію мати не обов’язково. Ваше звернення до психіатра згідно Закону України  «Про психіатричну допомогу» залишається конфіденційним, тобто ніхто, крім Вас і Вашого лікаря про нього знати не буде.

Якщо стан хворого на депресивний розлад потребує негайної допомоги, слід викликати „Швидку” (тел 103). В м. Полтаві на станції швидкої допомоги працює також і лікар психіатр. Він зробить необхідні призначення вдома, якщо необхідно запропонує госпіталізацію до лікувального закладу.

“Вчені довели, що депресивний розлад без лікування може затягнутися і ускладнитися. Лікування депресії потребує і досвіду лікаря, і терпіння хворого, і мудрості його родичів. Якщо Ви усвідомите, то шлях до успіху буде простішим і коротшим”, – наголошує лікар.

Що потрібно знати хворим та їх родичам під час лікування депресивного розладу

Основними препаратами в лікуванні депресивного розладу є так звані антидепресанти (тобто ліки проти депресії). Із багатьох препратів рослинного або хімічного походження лікар вибирає саме той, який Вам найбільше підходить. Добові дози і термін лікування для кожного хворого теж індивідуальний.

Одночасно з антидепресантами при депресивних станах можуть застосовуватися препарати – стабілізатори настрою. Ці препарати сприяють тому, щоб настрій хворого , який вже піднявся за допомогою антидепресантів не колихався як гойдалка від піднесеного до пригніченого, а залишався надалі адекватно рівним , тобто стабільним.

Хворому на депресію лікар може призначити також заспокійливі, снодійні, судинні, загальнозміцнюючі препарати.

Хворим на депресивний розлад та їх родичам необхідно мати на увазі, що з перших днів лікування полегшення безумовно буде, дедалі воно поступово збільшуватиметься і через 2-3 тижні настрій повинен зрівнятися. В подальшому самопочуття вже колишнього хворого стане повністю задовільним, але певний час призначені ліки необхідно продовжувати приймати. Це потрібно для профілактики повторних депресивних егійізодів.

Під час лікування депресії деякі хворі бувають занепокоєні тим, що препарат пошкодить якийсь орган або ж приведе до звикання до ньогою.

Шановні хворі та їх родичі! Сучасні ліки створені так, щоб уникнути при лікуванні будь-яких небажаних ефектів. А ті побічні ефекти, які згадуються в інструкціях в практичній діяльності зустрічаються рідко, більшість з них тимчасова, нешкідлива. Боятися їх не варто; відмовлятися від лікування після ознайомлення з інструкцією нерозумно. Регулярний лікарський нагляд під час терапії допоможе або зовсім уникнути побічних ефектів або усунути їх при перших проявах.

Родичі хворого – помічники медиків в лікуванні депресії

Щоб це було саме так, родичі хворого повинні насамперед усвідомити, що депресивний розлад – це хвороба досить непроста, але виліковна. І відношення до близької їм людини під час депресії повинно бути таким як до хворого : уважним, бережливим. І допомога ваша повинна бути не тільки побутовою, а, мабуть, перш за все психологічною. Адже саме в психологічній допомозі найближчих родичів наші пацієнти, хворі на депресію, мають особливу потребу. Всі скарги хворого , все, що він буде Вам розповідати старайтеся уважно вислуховувати. Коли хворий зможе висловитися – отримає певне полегшення. З іншого ж боку Ви будете знати його переживання та наміри.

В розмовах з хворим потрібно підкреслювати, що він рідна , дорога для вас людина. Робив і буде робити після одужання багато корисного для своєї родини і своїх близьких. Це в певній мірі знизить актуальність важких переживань,пов’язаних з ідеями неіснуючої „провини” перед рідними, притаманними хворим в депресивному стані.

Родичам також слід неодноразово нагадувати хворому, що депресія у нього обов’язково пройде, страждання залишаться позаду, здоров’я, сили, настрій, розум знову повернуться до нього.

А кожна прийнята таблетка, кожна ін’єкція лікувального препарату – малесенький крок до бажаної цілі.

Чимало людей , які не знайомі з психіатрією вважають, що хворому достатньо „взяти себе в руки”, зайнятися якоюсь цікавою справою, отримати десь приємні враження і депресія сама по собі зникне.