Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

Мешкав у Полтаві: 100 років тому народився один з найвідоміших льотчиків Другої світової війни

Іван Бабак за час війни збив 35 німецьких літаків і 5 — у групі.

Народився 26 липня 1919 р. в селі Олексіївка Катеринославської губернії (нині Нікопольського району Дніпропетровської області), УНР, у сім’ї селянина. Українець.Закінчив Запорізький педагогічний інститут і одночасно аероклуб. Працював вчителем хімії та біології.

У квітні 1942 р. Бабак закінчив Сталінградську військову авіаційну школу і вже в травні прибув на Кримський фронт, у 45-й ВАП (з 18 червня 1943 р. — 100 ГВАП), яким командував І. Дзусов. Льотчики полку воювали тоді на Як-1, виконуючи завдання з прикриття наземних військ, супроводу та штурмівки. Поступово відступаючи на схід, полк брав участь у боях на Південному, Північно-Кавказькому, Закавказькому фронтах. У цих боях сержант Бабак збив свій перший Ме-109.

19 вересня 1942 особовий склад полку був виведений з фронту на відпочинок, поповнення та перенавчання. У грудні 1942 р. льотчики освоїли «Кіттіхоукі», а на початку 1943 р. — «Аерокобри». 9 березня вони приступили до бойової роботи з Краснодарського аеродрому. Бабаку дісталася «Аерокобра» П-39Д-2, заводський номер 41-38416. У березні він збив на ній Ме-109 і Ю-87, а в квітневих боях на Кубані, що доходили до 50 боїв на день, знищив 14 німецьких винищувачів. Поряд з Фадєєвим, Покришкіним, Семенишиним він був у той час одним з найрезультативніших асів Кубанської битви. Але на початку травня важка форма малярії надовго залишила лейтенанта Бабака поза бойовими діями.

У вересні, повернувшись до полку, він отримав нову «кобру» з написом: «Від школярів Маріуполя» — і вже в перший бойовий виліт збив Ме-109. Цей «мессер» він атакував з 20-30 метрів, мастило з розваленого від гарматної черги літака залило ліхтар, і садити машину довелося, дивлячись у бокове скло ліхтаря. Кілька місяців він літав у парі з молодим льотчиком П. Гучеком, що став згодом Героєм Радянського Союзу.

У бою над озером Молочне на очах сотень воїнів наземних військ четвірка Бабака протягом хвилини збила чотири Ме-109. Це був його п’ятий бойовий виліт за день, і перевтома знову викликало загострення хвороби.

Навесні 1944 р. після повернення з госпіталю льотчик був призначений заступником командира з ВСР 100-го ГВАП. Брав участь у боях під Яссами і Сандомиром. Знову набравши бойову форму, результативно боровся в боях Львівсько-Сандомирської операції, збив 6 німецьких літаків. У березні 1945 р. гвардії капітан Бабак став командиром уславленого «покришкінского» 16-го ГВАП. А через кілька днів у парі з молодим льотчиком вилетів на штурмівку в район міста Лаубаш. Мотор в літаку Бабака загорівся над ціллю, і він був змушений вистрибнути з парашутом.

Іван Ілліч потрапив у полон. Ведений не зміг зорієнтуватися, і, незважаючи на інтенсивні пошуки і особистий контроль маршала Конєва, не знайшли навіть літака, що впав.

Бабак був відправлений у табір для військовополонених. Інші полонені лікували його там чим могли. У полоні Іван Бабак пробув до кінця війни. Завдяки довгим зусиллям Олександра Покришкіна, він був знайдений в одному з таборів для інтернованих, де колишні військовополонені проходили перевірку, звільнений і відправлений у полк.

Допомога Покришкіна позбавив його від необхідності проведення слідства щодо обставин потрапляння у полон, однак й представлення до другої Золотий Зірці не пройшло. За час війни Бабак провів близько 300 бойових вильотів, особисто збив 33 і в групі 4 літаки противника. У 1949 р. гвардії капітан Бабак звільнився в запас і повернувся до вчительської діяльності: був директором однієї зі шкіл у Більську, викладав хімію. Пропрацював багато років, і ніхто в школі, ані вчителі, ані діти, не знали, що їх викладач хімії, скромний і небагатослівний Іван Ілліч Бабак, — один з найкращих асів Другої Світової війни, особисто збив 37 ворожих літаків.

Пізніше Іван Ілліч переїхав у Полтаву, працював викладачем у хімії у Полтавській школі-інтернаті ім. Крупської, середній школі № 29, працював інспектором міськвно, директором полтавської середньої школи № 7. Іван Ілліч згадував про небачені за розмахом і запеклістю повітряні бої у небі Кубані у квітні-травні 1943 року, коли доводилось робити по 5-6 бойових вильотів у день; кожну хвилину падав підбитий німецький або радянський літак.

Помер 24 червня 2001 року, похований на Центральному цвинтарі у місті Полтаві.