Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

“Чорнобилець” оголосив голодування біля стін Полтавської міськради

Полтавець Михайло Сухотін оголосив безстрокове голодування під стінами Полтавської міської ради. Чоловік – інвалід ІІ групи по захворюванню, пов’язаному із ліквідацією на ЧАЕС. 

Каже, що не представляє жодних громадських організацій. Протестує проти штучно створеної нерівності у соцзахсті “чорнобильців”. 

“Тим, кого призивали на ліквідацію від воєнкомата – їм дали пільги, звільнили від плати за комунальні послуги, а тим, кого відправляли туди від організацій у відрядження (так само виконувати ліквідацію) – зменшили пільги до 50% і пенсії не підвищують. Якби я призивався від воєнкомата – отримував би 11 тис. грн, а так отримую 4 тис”.

На момент Чорнобильскої катастрофи працював водієм самоскида в автоколоні. 

“Знімали верхнй шар грунту, щоб знизити рівень радіаці на станції, і возили на захоронення. А назад везли щебінь, і все засипали і асфальтували на території станції, щоб не було цього пилу”. 

З 2010 року чоловік судиться з Пенсійним фондом, пройшов суд першої інстанції та апеляціний. Пенсія – єдине джерело його існування. Через малий її розмір  змушений був відключитися від центрального опалення, живучи в багатоповерхівці на Садах.

“Встановив бойлер, в батареї вставив тени замість заглушок. Звертався в “Теплоенерго”, щоб зафіксувати, що я з 2015 року зробив собі автономне опалення. Вони мені відмовляють і продовжують нараховувати борг. Зараз подали на мене в суд за більше ніж 8 тис. грн боргу за послугу, якою я не користувався. Я буду виставляти зустрічний позов, бо у мене в квартирі стояки, якими теплоносії йдуть до сусідів. Якщо мені відмовлять, я  відріжу ці стояки, і 8 квартир в 9-поверхівці залишаться без тепла. Дуже не хотілося б цього робити”. 

Покищо жодної реакції влади на протест, за словами чоловіка, не було.

“Увага тільки від журналістів. Двічі приїздила поліція, проте з міської ради ніхто не вийшов. 

Михайло Сухотін каже, що акція триватиме, поки вистачить здоров’я. У палатці місце, облаштоване для ночівлі. Поруч стенд із копіями документів. 

“На скільки вистачить сил – не знаю. Це ж голодування, хоч і не сухе. Але я не буду витрачати час, ходити по кабінетах, щоб мені писали відписки. У мене цих відписок ціла пачка”, – каже він.