Ви тут:
Суспільство Україна 

24 липня – Святої княгині Ольги

В Україні 24 липня, за новим стилем, вшановують пам’ять святої рівноапостольної княгині Ольги, бабусі Володимира Великого. Це перша свята жінка Київської Русі.

Після смерті чоловіка, князя Ігоря († 945), Ольга довгі роки правила Руською державою від імені свого малолітнього сина Святослава. Втім, навіть коли Святослав виріс, влада практично залишалася в її руках, оскільки пристрастю сина була війна, а державою керувала його мати.

Ольга провела потужну адміністративну реформу, виробила схему оподаткування, почала активну кам’яне будівництво, колишнє доти на Русі справою нечуваним. Завдяки великій княгині значно зросла оборонна міць Русі. При ній навколо міст виростали міцні стіни; до часу її правління історики відносять встановлення перших державних кордонів Русі – на заході, з Польщею. Перш за все Ольга взялася проводити адміністративні реформи.

Але все-таки в народній пам’яті княгиня залишилася насамперед не правителькою, а саме християнкою – першою серед Рюриковичів. Дата хрещення Ольги не відома точно. У літописі сказано, що Ольга хрестилася в Царгороді 955 року.

Християнська віра вплинула на особисте життя Ольги. У деяких документах сказано, що ніби це вона збудувала в Києві церкву святої Софії і дала гроші на будову церкви святої Тройці у Пскові. У 959 році вона посилала послів до німецького короля Оттона І. Західні літописи стверджують, що княгиня просила в нього єпископа і священиків. Також Ольга проводила успішну гендерну політику. Вона вчила придворних дівчат (вони були в неї на кшталт фрейлін) різним наукам та прививала християнство. Вона передала християнські ідеї Володимиру, який згодом стане хрестителем Русі.

Про християнське життя Ольги свідчить її остання воля, де вона просить, щоб її поховали за християнським звичаєм і на гробі не справляли поганської тризни. Померла вона 969 року, маючи близько 75 років. У 1547 році велику княгиню зарахували до лику рівноапостольних святих.

Рівноапостольні – ті святі, які служили Господеві, просвічуючи людей світлом Христовим і уподібнилися апостолам за поширення Євангелія. Наприклад (якщо мова йде про святих князів і царів), навертали в християнство громадян країни, в якій царювали.