Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

У Полтавському музеї відреставрували кам’яну бабу

Подвір’я Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського – одна з улюблених туристичних принад міста. Окрім дендропарку, тут можна помилуватись археологічними старожитностями, найчисельнішою групою серед останніх є половецькі «кам’яні баби».

Це пам’ятки сакрального мистецтва, монументальні кам’яні статуї висотою від 1 до 4 м, поширені у степовій смузі Європи і Азії від Монголії до Німеччини. «Кам’яні баби» були для наших пращурів символом Дикого Поля, в якому квітнула відвага кіммерійців і половців, героїзм скіфів і нестримна воля козаків.

Під кінець ХІХ ст. ставлення до них змінилося не на краще – майже всі пам’ятки були переміщені зі своїх первинних локацій. Місцеві мешканці або ж використовували їх як будівельний матеріал, межові знаки, кутові опори в житлових та господарських будівлях, стовпи в огорожах або як точила для сап, сокир і ножів. Як наслідок – багато дрібних деталей статуй втрачено назавжди. Заможні ж землевласники прикрашали ними парки своїх маєтків.

 

Такою прикрасою парку поміщика Аккермана із Миргородського повіту була й одна із «кам’яних баб», представлена на подвір’ї музею. Фігура із тонким станом виготовлена із пісковика, з грубо витесаною головою, тулубом, руками та маленькими ногами. У руках вона тримає невідому річ чотирикутної форми. Ще у давні часи голова була відбита і пізніше прикріплена цементом.

Щороку співробітники музею проводять обстеження стану збереження усіх музейних предметів, особлива ж увага завжди зосереджена на предметах, що експонуються під відкритим небом. У травні 2019 року художник-реставратор третьої кваліфікаційної категорії Тетяна Григорівна Клименко за дорученням реставраційної ради музею виконала роботи із фіксування голови кам’яної баби та шпаклювання цементного шва, який почав руйнуватися через тривалу дію атмосферних явищ на матеріал.