Ви тут:
Культура Полтавщина Суспільство 

У Полтаві відкрили виставку культових старожитностей

Виставка «Вотивні підвіски-таблички до ікон (із музейної збірки церковних старожитностей)» відкрита в етнографічній експозиції (3 поверх, зал № 9) Полтавського краєзнавчого музею.

Цікаву маловивчену частину музейної колекції культової металопластики складають вотивні підвіски-таблички до ікон. Вотум від латинського «votives» — присвячений богам, що у свою чергу «votum» — обітниця, бажання. Вотивні предмети приносились у дарунок божеству за обітницею, заради зцілення або виконання будь-якого бажання. Звичай приношення вотивних дарів – пом’якшена форма жертвопринесення. Своїм корінням він сягає прадавніх часів, коли людська свідомість була пов’язана з магічними уявленнями, а потім з язичницькими віруваннями.

Вживання вотумів було поширеним і у культовій практиці як католицької так і православної церкви в Україні у ХVІІ – ХІХ ст. Спочатку воно розповсюджувалось на середньовічному Заході, а звідти, досить пізно, в ХVІ – ХVІІ ст., прийшло до Польщі та в Україну, де стало відомим на Західних землях, а потім, у ХVІІІ ст., на Лівобережжі.

Своєрідна канонізація приношення вотивних дарів у християнстві йде від легенди про походження ікони Богородиці Троєручиці. Вона пов’язана з чудесним зціленням св. Іоанна Дамаскіна, який жив у Сирії у VІІ –VІІІ ст. н. е. На знак подяки за одужання (після молитви перед образом Богородиці його відсічена рука приросла) він виготовив із срібла кисть руки і приклав до ікони.

Сучасна музейна колекція вотумів нараховує понад 300 одиниць, датованих ХІХ – поч. ХХ ст. В основному, збірка була сформована тогочасним завідувачем етнографічного відділу та заступником директора музею Я. О. Риженком. 1926 року ним було доправлено до музею 234 одиниці вотивних підвісок з м. Прилуки та с. Срібне Прилуцького повіту Полтавської губернії (сучасна Чернігівська область).

Кожний примірник цього зібрання є рідкісною сакральною пам’яткою історії, релігії та культури нашої країни.