Ви тут:
Суспільство 

Вербна неділя: що дозволено та категорично заборонено цього дня

Християни відзначають велике церковне свято.

Вербна неділя (лат. Dominica in Palmis de passione Domini) — неділя яка припадає за 7 днів до Великодня. Великий Тиждень, який ще називається Страсним, розпочинається Вербною неділею. Багатьма мовами світу вона називається Пальмовою неділею — з огляду на гілки пальм, що їх стелили на дорогу під час в’їзду Господа Ісуса в Єрусалим. Однак на слов’янських територіях, де пальми не ростуть, а весна настає з цвітінням верб, пальмові гілки люди замінили вербними, які починають зеленіти і цвісти, та відповідно і назва свята змінилася: білоруською — Вербніца, болгарською — Цветніца, сербською — Цвети, словацькою — Квітна неділя (у деяких місцевостях України Вербну неділю також називають Квітною).

День Вербної неділі нагадує християнам урочистий вхід Ісуса Христа в Єрусалим, який знаменував собою безпосереднє наближення Його Страстей і смерті на хресті. Люди, які Його вітали, кидали на дорогу плащі та зелені галузки пальм, вигукуючи: «Осанна Синові Давида!». Урочистий в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим описаний у всіх Євангеліях. Цій події всі вони надають особливого значення. Літургія Вербної неділі також згадує як радісні моменти процесії з пальмами так і про Страсті Господні. Цим церква підкреслює, що тріумф Христа і Його Жертва завжди нерозривно пов’язані.

Процесія на початок Євхаристії має свою багатовікову традицію. Так в Єрусалимі вже у IV ст. єрусалимський патріарх сідав на ослицю і в’їжджав на ній на Оливну гору, оточений віруючими. У західній Церкві подібна практика прийшла дещо пізніше — в V—VI ст. Сам звичай освячення пальмових гілок (вербових гілок, квітучих галузок тощо) введено в літургію вже аж у XI ст.

До реформи 1955 року у католицькій церкві існував звичай, за яким священослужитель виходив у день Вербної неділі перед церкву, а двері святині зачиняли. Священик тричі стукав хрестом у браму, тоді вона відчинялася і священик з учасниками процесії входили всередину храму, аби відправити літургію. Цей символ мав нагадати вірним, що зачинене небо відкрилося людям завдяки заслузі хресної смерті Христа. Освячені галузки вірні зберігають цілий рік, щоби потім спалити їх на попіл для використання його у церковному обряді у Попільну Середу.

Віддавна особливу радість приносили шоста неділя і останній перед Велекоднем тиждень, який має кілька народних накличок: Чистий, Жилавий, Білий, Цвітний тиждень. Шутковим чи Квітним тижнем називали в Галичині.

У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі — старі й малі, бо “гріх не піти до церкви, як святять вербу”. Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти — одне поперед одного — стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути по кілька “котиків” — “щоб горло не боліло”.

 

Заборони

У цей день можна провідати родичів, але влаштовувати застілля і гуляння не варто.

Також категорично заборонено сваритися і з’ясовувати стосунки. Вербну неділю бажано провести в молитві й освятити в церкві гілочки верби.

До слова, гілочки заборонено викидати, навіть якщо вони зів’януть. Їх можна тільки спалити.