Ви тут:
Медицина Суспільство Україна 

Чому зарплати лікарів «первинки» такі різні, і до чого тут місцеве самоврядування: думка лікаря ЦПМСД

Головний лікар КНП «ЦПМСД м. Мукачева», регіональний координатор з підтримки реформи охорони здоров’я в Закарпатській області Програми «U-LEAD з Європою» Євген Мешко розповів чому, на його думку, зарплати лікарів «первинки» такі різні, і до чого тут місцеве самоврядування.

З переходом на капітаційну систему фінансування первинної медичної допомоги (ПМД) та автономізацією закладів охорони здоров’я (ЗОЗ), що надають ПМД, чую кардинально різні думки медичних працівників. Хтось з них говорять – фантастичні зміни, хтось впевнений – нічого не змінилось в оплаті праці. Є навіть поодинокі випадки, коли стверджують, що стало гірше, ніж було за цільової субвенції.

Отож, що впливає на розмір заробітних плат?

Хочу виокремити два поняття – фінансування та оплата. Фінансування – це про те, звідки і скільки грошей отримати, як збільшити їх надходження. Як правило, фінансування здебільшого у всіх однакове з урахуванням кількості укладених декларацій та пропорційне до кількості населення, яке обслуговується ЗОЗ. Оплата – це те, як ми ці гроші витрачаємо: куди, на що, в якому розмірі і т.д.

Отже, ми з’ясували, що фінансування приблизно однакове у всіх, проте можливості оплати надзвичайно різняться. І тут на перший план виходить фінансова ефективність – ефективність використання коштів, які надійшли на рахунок закладу охорони здоров’я. Не останню роль в цьому процесі грає добросовісність керівників закладів ПМД.

Для прикладу скажу, що моє підприємство за умов фінансування з субвенції у 1-3-му кварталах 2018 року (оскільки ми уклали договір з Національною службою здоров’я України з жовтня 2018-го) мало вільні кошти, не враховуючи операційні витрати на ПМД та преміювання працівників, у розмірі 3 млн грн. Це становить 18% від коштів, що надійшли та були використані на проведення ремонтів амбулаторій, дообладнання відповідно до Примірного табеля матеріально-технічного оснащення ЗОЗ, закупівлю медичної інформаційної системи та комп’ютерів для медсестер, оновлення всіх офісних та медичних меблів. Після укладення договору з НСЗУ фінансування зросло вдвічі. Відповідно це вплинуло на оплату праці працівників.

Щоб чітко розібратись з рівнем фінансової ефективності вашого підприємства, варто порахувати, який відсоток від коштів, що надійшли, складає фонд оплати праці (всі кошти на оплату праці включно з нарахуванням ЄСВ у розмірі 22%). Для мого підприємства це складає 70%, тобто інші 30% коштів йдуть на забезпечення операційної діяльності та розвиток. Проте найчастіше доводиться зустрічати співвідношення 80/20% чи 90/10%. І зі зростанням відсотків зарплатної частини зменшуються можливості розвитку ЗОЗ та збільшується навантаження на місцевий бюджет, який повинен у такому випадку постійно вкладати кошти у розвиток таких підприємств. Тому ці цифри є актуальними передусім для керівників органів місцевого самоврядування.

Проте є ще один нюанс – для працівників підприємства неважливо, яким є співвідношення фонду оплати праці до інших витрат. Їм потрібна достойна заробітна плата, незалежно від того, це 70/30% чи 90/10%.

Чому при відносно однорідних фондах оплати праці (адже вони коливаються у межах 70-100% від надходжень) середня заробітна плата становить у різних закладах від 5 до 25 тис. грн? Для цього я б запровадив ще один коефіцієнт – співвідношення лікарських посад до іншого персоналу. Чому лікарських? Це ті працівники, що приносять дохід підприємству, адже пацієнти укладають саме декларації з вибору лікаря.

Знаю чудовий приклад, коли у великому Центрі ПМД м. Переяслава-Хмельницького на 80 лікарів ЗПСМ припадає 80 медичних сестер – співвідношення лікарів до всіх інших посад складає 1 до 1,7. На моєму підприємстві ця пропорція становить 1 до 3.

Проте є випадки, коли цей коефіцієнт складає 1 до 8  чи до 10 і навіть до 12, тобто на 1 лікарську посаду припадає 12 інших працівників, яких повинен забезпечити фінансово цей лікар. Як вважаєте, чи однаковою буде фінансова спроможність забезпечити заробітну плату у першому і останньому випадку? Очевидно, що заробітна платня буде відрізнятись як мінімум у шість разів.

Як регіональний координатор з підтримки реформи охорони здоров’я в Закарпатській області Програми «U-LEAD з Європою» я часто зустрічаюсь з тим, що лікарі, розуміючи проблеми свого підприємства та неефективної мережі ПМД, необґрунтованої та непотрібної кількості фельдшерсько-акушерських пунктів (ФАП), медичного та немедичного персоналу тощо, ініціюють звернення до керівника ЗОЗ, органів місцевого самоврядуванням з проханням провести оптимізацію. Часто вони чують відмови, адже мало хто візьме на себе сміливість приймати непопулярні рішення.

Проте є й інші приклади. Як варіанти хочу навести їх нижче:

  • Одна з ОТГ закрила ФАПи, які не могли забезпечити ані якість медичної допомоги, ані умови обслуговування у тих населених пунктах, де їх утримання було недоцільним. У самих підрозділах не було працівників – хтось звільнився, хтось пішов на пенсію, хтось в декретну відпустку – і це не призвело до вираженого негативу.
  • Інша ОТГ, розуміючи позицію Центру ПМД стосовно проведення оптимізації, взяла на себе зобов’язання фінансувати такі ФАПи та їх працівників зі свого бюджету, зменшивши таким чином фінансове навантаження на підприємство.
  • Як приклад хочу навести випадки, коли ставки прибиральниць з невеликих структурних підрозділів підприємства були виведені, а обов’язки з прибирання 2-3 кабінетів взяв на себе середній медичний персонал з додатковим преміюванням. Або виведення посад двірників, охоронців (встановлено охоронну систему), кочегарів (встановлено газовий котел), водіїв (медичні працівники мають право їздити на власному чи службовому автомобілі) і т.д.

На завершення хочу зазначити, що фінансування завжди буде недостатнім, оскільки з кожною наступною гривнею зростатимуть і потреби. А ось як використовувати кошти – вибирати вам.

Перейти до вмісту