Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

Сьогодні Полтавщина згадує одразу двох полеглих воїнів АТО: назавжди 20-річного Владислава Козченка та батька двох донечок Володимира Шаповала

Цього дня війна на Сході України зупинила серця одразу двох українських захисників з Полтавщини – 39-річного кременчужанина, бійця 92 ОМБр Володимира Шаповала, та 20-річного десантника з Полтави Владислава Козченка.

6 березня 2016 року у районі проведення АТО загинув молодший сержант 92 ОМБр Володимир Шаповал.

Володимир Шаповал народився 10 липня 1977 року в селі Піщане Кременчуцького району. Закінчив загальноосвітню школу села Піщане (нині – Піщанська гімназія), потім – Кременчуцький автомеханічний технікум.

З 1997 року по 1998 рік проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.
Мешкав у Кременчуці. З 1990-х років працював фрезерувальником модельного цеху Кременчуцького автомобільного заводу, з жовтня 2006 року – фрезерувальником у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Техвагонмаш».

У серпні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. З 2015 року продовжив військову службу за контрактом. Служив командиром 2-го механізованого взводу 92-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

Брав участь в антитерористичній операції на сході України. Позивний «Теквон».

6 березня 2016 року загинув під час патрулювання в місті Щастя Новоайдарського району Луганської області в результаті підриву на гранаті, перебуваючи за кермом автомобіля ВАЗ.

9 березня 2016 року похований у секторі загиблих Героїв антитерористичної операції Свіштовського кладовища міста Кременчука.

Залишились батьки, дружина та дві доньки.

“6 березня, в районі міста Авдіївка Донецької області, унаслідок осколкового проникного поранення загинув солдат Козченко Владислав Ігорович”, – таке повідомленя сколихнуло Полтаву минулоріч.

Владислав Козченко народився 10 квітня 1997 року в Полтаві. Закінчив 9 класів Полтавської гімназії №31, після чого вступив до аграрно-економічного коледжу Полтавської аграрно-економічної академії на спеціальність “юрист”, але не довчився, вирішивши йти до армії. У 2016 році Владислав Козченко пішов у армію. Тоді він дуже постарався, щоб його взяли, адже навіть не підходив по зросту та мав деякі проблеми зі здоров’ям. Перед ним поставали два варіанти – 25-та бригада або 95-та. І він вибрав саме 95-ту, поїхав у Житомир, пише Зміст

Хлопець вів дуже активний та здоровий спосіб життя, не мав шкідливих звичок, захоплювався підводним полюванням, туризмом та риболовлею. Він завжди був привітним, навіть просто до сусідів, вихованим та спокійним. 

З 13 років хлопець займався у молодіжній громадській організації “клуб юних десантників “Гвардія”, де після здачі теоретичних, фізичних та тактичних заліків зайняв посаду снайпера. 

Солдат, стрілець-снайпер 2-ї роти 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Загинув 6 березня 2018 року у районі промзони Авдіївки від кульового поранення в шию.

Без Владислава залишились мама, брат, не дочекалася з війни коханого його дівчина Марія, з якою юнак познайомився у клубі юних десантників.

Похований  у Полтаві на Алеї Героїв.

Указом Президента України № 239/2018 від 23 серпня 2018 року, “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно) 

За матеріалами Книги пам’яті полеглих за Україну

Перейти до вмісту