Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

У Полтаві відкрили виставку про діяльність Української Гельсінської групи

26 лютого у Полтавському краєзнавчому музеї ім. Василя Кричевського відбувся урочистий вечір «Нас єднає Україна» з нагоди відкриття виставки «В’язні сумління», приуроченої діяльності Української гельсінської групи, за участю почесних гостей – колишніх політв’язнів та їхніх родичів.

Мандрівну виставку створили Український інститут національної пам’яті, Всеукраїнське товариство політв’язнів і репресованих та Музей шістдесятництва – філія Музею історії міста Києва. В експозиції – 21 постер з фото і документами про більше, ніж 40 членів Української Гельсінської групи: В’ячеслава Чорновола, Левка  Лук’яненка, Василя Стуса, Мирослава Мариновича, уродженку Лохвиччини Оксану Мешко та ін. 

Розпочався захід виконанням Державного та духовного Гімну України. Ведуча – заслужений працівник культури України Валентина Шемчук закликала вшанувати пам’ять полеглих захисників України. 

Присутніх привітав в.о. міського голови Полтави, секретар міської ради Олександр Шамота. Він вручив відзнаки та подяки директору Музею шістдесятництва — філії Музею історії міста Києва Олені Лодзинській, заступнику голови Одеської обласної організації Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, редактору часопису “Зона” Олексі Різниківу, голові Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих Орині Сокульській, голові “Ветеранського об’єднання Українська Гельсінська спілка” Олесю Шевченку та його заступнику Олександрові Ткачуку. 

 

Про виникнення і діяльність Української Гельсінської групи розповів голова «Ветеранського об’єднання УГС» Олесь Шевченко.

«Усі члени УГГ були арештовані на довгі терміни. Дехто з них (Василь Стус, Олекса Тихий та ін.) не повернулися. Коли у 1989 році їх привезли до Києва для перепоховання, їх зустріла 20-тисячна хода. КДБісти перелякалися не на жарт». 

Про випробування, які випали на долю політв’язнів, згадувала дружина шістдесятника Івана Сокульського і сестра священика Ярослава Лесіва Орина Сокульська.

«Щоб переслати якогось листа чоловікові, треба було докласти зусилля. Якщо лист написаний українською, його спочатку направляли до Києва, де він проходив цензуру, і якщо не знаходили крамоли, тільки тоді пересилали. Іноді листів не було по дев’ять місяців, і це було важко витримати без підтримки близьких і друзів».

Учасники урочистого вечора переглянули документальний фільм про Українську Гельсінську групу та послухали виступ пісенно-танцювального ансамблю «Полтава» обласної філармонії.