Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

Полтавський спортивний фотокореспондент Олег Дубина про виставку, професію та мрії

28 лютого о 15:00 у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського відбудеться відкриття першої персональної фотовиставки «Гра мільйонів» фотокореспондента ОКІА “Новини Полтавщини” Олега Дубини.

На ній будуть представлені кращі авторські світлини з матчів «Ворскли» минулого року, Фіналів Ліги Чемпіонів (жіночий та чоловічий, Київ, 2018) та Суперкубка UEFA (Таллінн, 2018).

Олег Дубина займається фотографією з 2008 року, за його плечима 400 ігор різних рівнів, серед яких фінали Ліги Чемпіонів та Євро-2012, матчі Суперкубка UEFA та Національної збірної України.

Кореспонденти ОКІА “Новини Полтавщини” розпитали у колеги, як прийшов у професію, чим займався, окрім футболу та про що мріє.

– Як прийшов у професію і чому обрав саме її? Чи були якісь інші варіанти? Скільки років займаєшся фотографією?

– Усе розпочалося у 2008 році. У той період я і не думав, що буду фотографом, але життя так розпорядилося. Тоді я розпочинав дописувати, як журналіст, в одному із полтавських спортивних видань. І навчався у ПНТУ, я сам за професією інженер. Випав шанс фотографувати – і я його не прогавив.

Усе почалося з Чемпіонату району з футболу. Тоді я знімав на звичайну “мильничку”. Потім вийшов на інший рівень, з’явилася нова техніка, і нові вимоги до фотографії. Змінив декілька видань. І вже потім кожного тижня, кожного місяця працював на матчах, мені це подобалося.

Закінчивши університет, я зрозумів, що краще, ніж моя тодішня робота, я нічого не знайду. Дописувати у різні видання не полишав. Спочатку стабільної роботи не мав, а потім, у 2012 році, після закінчення університету і після Чемпіонату Європи з футболу, я отримав перше запрошення, яке й прийняв і почав працювати.

– Чи було щось, окрім футболу? Що фотографував ще?

– Починаючи з 2012 року, коли я почав працювати у виданні “Коло”, з’явилися різноманітні події, окрім футболу. Це і прес-конференції, і мітинги, і різні наради.

– Можливо ти займався спортом, що вирішив стати спортивним фотографом?

– Я займався спортом рівно три матчі. Після того, коли я стояв на воротах, і моя команда програла з рахунком 9:2, мої заняття завершилися. Як виявилося грати у футбол і писати матеріал і фотографувати футбол — це абсолютно різні речі.

– Чи робиш приватні зйомки, фотосесії?

– Роблю звісно. Але тільки якщо є хороша пропозиція і час на її реалізацію. Бо у робочий час у мене є робота, і це для мене найголовніше.

– Чи бачиш ти себе в іншій професії?

– На даний момент ні. У мене й так життя склалося так, що я думав, що буде одна професія, а стала зовсім інша, і вони абсолютно не пов’язані між собою. Журналістика, фотографія — це найголовніше.

– Як бачиш себе у майбутньому? Що б хотів знімати?

– Життя дуже часто змінюється. Напевно, мені б хотілося працювати у ролі фотографа і на Олімпійських іграх, і на різноманітних Чемпіонатах Європи, на змаганнях неукраїнського рівня. Бо, якщо навіть брати Полтаву, у нас проходить не так багато по-справжньому великих подій. Хочеться висвітлювати те, чим живе весь світ. А ще — подорожувати, побачити більше країн, але у наш час, велику роль відіграє бюджет. Тому не усі мрії виходить реалізовувати швидко. Але до них треба прагнути і працювати.