Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

170 років тому на Семенівщині народився автор пам’ятників Котляревському та Гоголю у Полтаві

26 лютого 2019 року виповнюється 170 років від дня народження Леоніда Володимировича Позена, основоположника української станкової жанрової скульптури.

Він народився в селі Оболонь (зараз Семенівського району) на Полтавщині у сім’ї потомственного дворянина. Закінчив Полтавську класичну гімназію, де навчався малюванню у Федота Ткаченка – випускника Петербурзької АМ та друга Т.Г.Шевченка. Після закінчення гімназії вступає на правничий факультет Харківського університету, звідти переводиться на юридичний факультет Петербурзького університету. У цей час самотужки вивчає історію мистецтва, відвідує Ермітаж, працює в бібліотеках. Після закінчення університету (1872), здобувши право на адвокатуру, чотири роки працює за фахом у столиці, начебто, забувши про мистецтво. 1876 року, залишивши адвокатуру, за направленням Міністерства юстиції переїздить до Полтави де займається судовою діяльністю на посаді товариша прокурора Полтавського окружного суду. 

Про своє дитяче захоплення ліпленням Леонід Позен згадав тільки у Полтаві, де й відновлює свої художні заняття. Почав копіювати гіпсові фігури різних діячів, ліпити з натури невеликі портрети друзів і близьких. Першою його значною роботою стала скульптурна група «Візник», виліплена з воску. У скульптурній групі «На волах» (1880) Позен виявив свою спостережливість, глибокі знання сільського побуту, уміння тонко і художньо відобразити його у восковій композиції. Багатофігурна група «Переселенці» (1884) остаточно закріпила за художником славу одного із визначних представників передвижництва. 

Плідно працював скульптор на теми української історії, етнографії, сучасного йому побуту. Багато його скульптурних творів навіяна, за словам Петра Ротача, «містичним духом Шевченка». За мотивами його поезії Позен створив одну з кращих композицій «Кобзар» («Лірник з поводирем»). Серед творів на історичну тему високо оцінені групи «Запорожець у розвідці» (1887), «Скіф» (1889). Образи минулого постають із композиції «Син твій, мати, у полі, у полі спочиває…» (1896), картини сучасної йому дійсності – «Оранка в Україні» (1897), «Пастушка» (демонструвалась у Полтаві на виставці в 1903 році, присвяченій І.П. Котляревському). Цими творами Позен обстоював право на існування і розвиток української культури. (П. Ротач, «Полтавська Шевченкіана»). 

1891 року Л. Позен повертається до Санкт-Петербурга, одержавши посаду в прокуратурі Петербурзького окружного суду. Він продовжує створювати свої скульптури, підтримувати зв’язки з художниками, діячами мистецтв. Бере участь майже у всіх художніх виставках передвижників. Біля 50 художніх творів скульптора демонструвалося на виставках. Значне місце у творчості скульптора відводиться портретові. 

У жанрі монументальної скульптури Позен створив пам’ятники Івану Котляревському (1900 та 1903) та Миколи Гоголю (1915). Особливо яскраво проявився патріотизм скульптора, його любов до України та його народу, під час роботи над пам’ятниками І.П. Котляревському. Над надгробним пам’ятником Позен працював разом з Василем Волковим. Чотиригранний гранітний обеліск встановили на могилі письменника у 1900 році. Більше шести років Позен працював над пам’ятником І.П. Котляревському в Полтаві, удосконалюючи та поліпшуючи початковий проект. Знаючи про заборону збирати гроші на будівництво пам’ятника за межами Полтавської губернії, Леонід Володимирович відмовився від гонорару за виконання погруддя і трьох горельєфів. Це був не лише його матеріальний внесок у фонд будівництва, а й величезна моральна підтримка у справі боротьби за спорудження пам’ятника. Портретне погруддя, в якому було чітко передано риси письменника, було встановлено на високому постаменті складової форми, які прикрашають три горельєфні композиції на теми творів письменника    «Єнеїда», «Наталка-Полтавка», «Москаль-чарівник».

Більшість митців вважали пам’ятник шедевром українського скульптурного мистецтва, створений з високою майстерністю і глибоким розумінням національної суті творчості І. Котляревського. Позен став популярним скульптором. Тому на початку вересня 1903 року йому запропонували роботу над іншим пам’ятником – Миколі Гоголю, що і було виконано у 1915 році. Того ж року Академія мистецтв вирішила обрати Л. Позена академіком, але скульптор відмовився від цього високого звання, пославшись на відсутність академічної освіти.
Помер Леонід Володимирович 8 січня 1921 року, похований на Смоленському цвинтарі у Санкт-Петербурзі. 

В Полтаві один із провулків носить його ім’я. Встановлена і меморіальна дошка скульптору. 

За матеріалами краєзнавця Анатолія Чернова (Полтава)