Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

У Полтаві відбувся ювілейний вечір та презентація книг журналістки Ганни Дениско (ФОТО)

У Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Котляревського відбувся ювілейний творчий вечір полтавської журналістки, поетеси, члена правління ПОО Товариства «Просвіта» Ганни Дениско (Антипович) «Її слова — крилаті птахи Волі».

У затишному залі зібралися друзі, побратими, колеги, у тому числі й герої її матеріалів. Присутні з цікавістю переглянули відеорозповідь про журналістсько-літературну родину Антиповичів.

Ганна Дениско — член «чорноволівського» Народного Руху, одна із засновниць Полтавського осередку «Союзу Українок», багаторічний співробітник «Полтавського вісника» й «Полтавської думки», член редколегії часописів «Полтавські єпархіальні відомості» та «Наше слово», активна учасниця Помаранчевої революції, а ще — володарка особливого стилю письма і принципової життєвої позиції. Чоловік Юрій, який кілька років тому відійшов у засвіти, був журналістом і письменником, молодший син — сучасний письменник, старший — відомий соціолог, очолює соціологічну групу «Рейтинг».

Під час вечора Ганна Дениско презентувала нові книги — збірку публіцистики «Про що гомонить Соборний Майдан» та «Ми з ними в одному човні. Оповідки про тварин».

«З першого погляду здається, що це книга про Полтавський майдан. Справді, на обкладинці фото з полтавських подій Революції гідності. Але ця оповідь — про події від весни 1917 року, коли в Полтаві вперше безборонно святкували ювілей Шевченка, а священики заговорили українською», — каже авторка про першу презентовану книгу.

Ідея зібрати власну публіцистику, зізнається Ганна Дениско, виникла досить давно.

«Хто починав свою роботу в докомп’ютерній ері, знають, що таке твої вирізки з газет, газети, що жовтіють, громадяться на стелажах, падають тобі на голову… Спробувала зробити бібліографію статей у «Молоді України» періоду незалежності, «Полтавському віснику», «Полтавській думці» — ледь не 500 публікацій. А ще ж були «Слово Просвіти», «Літературна Україна»… Тоді пішла простішим шляхом: те, що потрапило перше до рук і на сьогодні не втратило своєї актуальності — те і взяла до книги».

Насамперед — інтерв’ю й розповіді про людей, котрі, за назвою розділу, «не зрадили свою безсмертну душу». Це люди різного віку і професій — Феодосій Роговий, полтавський бард Юрій Трейгель, політв’язні Микола Кульчинський та Леонід Рябченко, митець-військовий Володимир Рамаскевич, спортсменка Клара Бакань, артистка Ніла Крюкова…

«Чого варта історія про три ляпаси, які дала Ліна Костенко директору Київської філармонії за перешкоди, які чинили Крюковій у постановці моноспектаклю «Маруся Чурай»! Я подумала, що ці факти забудуться, і все це треба зберегти для історії».

Увійшли до книгу й розповіді про родину, дорогі для авторки есеї, серед них і той, що привів її в журналістику, бо ж спочатку збиралася стати вулканологом.

«Відкрила довідник для вступників і шукала щось романтичне. Але як почитала, що це треба їхати на Далекий Схід, вчитися там, то думаю: як же я без мого села? А тут у школі кажуть: напишіть нариса. Ну, усі й пишуть щось абстрактне, про доярок, що встають до схід сонця… А я написала про дядька, який загинув на фронті».

Після цього талановиту дівчину запросили на роботу в Зіньківську районку. Попрацювала там рік, набула трохи професійного досвіду, а головне — побачила гнилість партійної районної верхівки.

«Один приклад — перша «товаришка» району, дружина секретаря райкому йде в універмаг, вибирає собі відрізи тканини, а решту сувоїв наказує відвезти в сусідній район, щоби більше ні в кого не було…»

До другої книги, упорядником якої стала Ганна Дениско, увійшли оповідання про тварин, написані колегами, друзями, родичами, у тому числі й дітьми.

 

Ювілярку вітали ректор Полтавського національного педагогічного університету Микола Степаненко, голова обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» Микола Кульчинський, архівіст, просвітянин Тарас Пустовіт. Згадували не лише як непересічного журналіста, але й довершеного літредактора, котра має небагато власних книжок, проте кількість відредагованих пішла на сотні.

Голова обласного осередку Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих Анатолій Банний вручив Ганні Дениско грамоти і відзнаку товариства та обласної ради.

Музикант Юрій Трейгель виконував власні, повстанські та стрілецькі пісні, а також «Український романс» на слова ювілярки.