У Полтаві презентували книгу “Отаман Гонта 1920 року” (ФОТО)
У Полтавській обласній універсальній бібліотеці ім. І.П.Котляревського відбулась презентація книги “Отаман Гонта 1920 року” письменника і краєзнавця Олекси Пугача.
Книга розповідає про національно-визвольну боротьбу полтавських козаків і селян під проводом Володимира Греся (отамана Гонти) у 1920 році проти московських більшовицьких поневолювачів. Вона грунтується на спогадах учасників тих подій, документах та матеріалах архівів.
Складається з двох частин. Перша — спогади брата отамана Гонти, Сергія Греся. Вони охоплюють період з кінця 1890-х років до середини 1918 року та висвітлюють життя сільської інтелігенції містечка Чорнухи Лохвицького повіту Полтавської губернії.
“Спогади дуже яскраво характеризують ту атмосферу, яка виростила і сформувала майбутніх повстанців. Історико-культурні передумови, побут, виховання, родинні стосунки, еволюція світогляду і розкривають людські якості братів Гресів. У книзі на підставі документальних досліджень отаман Гонта та його козаки-повстанці висвітлені як дійсні захисники українського селянства”, – коментує книгу завідуюча відділом соціокультурної діяльності бібліотеки Юлія Крамарєва.
Друга частина — історико-документальне дослідження повстанського руху в травні 1920 року та пізніших часів на території Лохвицького повіту.
Основним гаслом їх боротьби була вільна Україна, а символом — малиновий козацький прапор. Він і зображений в центрі обкладинки книги.
Письменник Олекса Пугач розповідає, щоб написати книгу, довелось їхати не лише безпосередньо в Чорнухи, а й на Кубань, потім повертатись на Харківщину. Після цього працювати в архівах.
“У листопаді 1981 року я в службових справах поїхав у селище Чорнухи. Після спілкування з місцевими жителями познайомився з меншим братом отамана Гонти. Влітку 1982 року поїхав на Кубань, у Краснодар. Там жила донька Гонти. Як тільки з нею зустрівся, виявилося, що я запізнився на 2,5 місяці — Гонти вже не було серед живих. Його донька розповідала, що батько написав спогади про дитинство, юність та всі інші події. Вони зберігались в іншої доньки Гонти. Написав їй листа. Через 2 тижні отримую поштою бандероль, а там зошити спогади. А в 1996 році, коли вийшов на пенсію, почав працювати в архівах. Державний архів Полтавської області, архів СБУ…І за 5 років зібрав достатньо матеріалу, щоб написати книгу”, – розповідає автор.
Книга видана тиражем 300 примірників. Її передали бібліотекам для читачів.