Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

114 років тому на Полтавщині народилася дисидент Оксана Мешко, яка повернулася із заслання 80-річною

Дисидент, фактичний голова Української Гельсінської групи в період масових арештів з боку КДБ в кінці 1970-х років Оксана Яківна Мешко народилася 30 січня 1905 року в селі Старі Санжари нині Новосанжарського району Полтавської області. Родина мала давнє козацьке коріння та уникнула свого часу покріпачення.

У грудні 1920 року в Харкові на Холодній горі комуністи розстріляли батька Оксани, який був взятий ними у числі інших навесні як заручник за невиконання волостю продподатку. Невдовзі від руки місцевого «активіста» гине 17-річний брат Євген, член«Просвіти».

За час навчання на хімічному факультеті Інституту народної освіти у Дніпропетровську декілька разів виключалась з інституту «за соцпоходження» та знову добивалась свого поновлення. Зазнав арештів і чоловік Федір Сергієнко. Як родичку «ворогів народу» в 1937 році Оксану Мешко звільняють «за скороченням» з хімічної лабораторії Інституту зернового господарства. Переїжджає до Тамбова, до чоловіка, де й застала їх німецько-радянська війна. У травні 1944 року повертається до Дніпропетровська, потім до Києва.

У лютому 1947 року Оксану Мешко арештовують у Києві на Львівській площі за звинуваченням у намірі разом із сестрою Вірою вчинити замах на першого секретаря ЦК КП(б)У Микиту Хрущова. Вирок — 10 років виправно-трудових таборів.

Допити тривали і вдень, і вночі. Про це Оксана Мешко згадує у своїй книзі «Між смертю і життям»: 

“Не призналась я і після 21 доби слідства без сну, що здійснювалося в такий спосіб: нічні допити починалися через 30-40 хвилин після «отбою», кінчалися за годину, часом менше, перед «підйомом» …”

У 1947—1954 роках — в’язень радянських таборів в Ухті (Комі АРСР),  комісована як недужа. Вийшла з-за колючого дроту на заслання. Паспорт отримала лише в 1956 році та змогла в червні того ж року повернутися до Києва. У липні 1956 року полковник юстиції Захарченко, вручаючи Мешко реабілітаційне посвідчення, сказав:

«Родина просит извинения. Желаю вам счастья и будьте здоровы».

22 травня 1972 заарештована в справі сина — Олеся Сергієнка. Знову почалися обшуки, виклики в КДБ, допити. 

Один із членів-засновників Української Гельсінської групи. У 1979 році члени УГГ Оксана Мешко, Ніна Строката та Ірина Сеник оприлюднили документ «Ляментація» — про фабрикування кримінальних справ проти дисидентів, про численні факти «ескалації державного терору і наклепів проти учасників правозахисного руху в Україні».

76-річну Оксану Мешко КДБ так боялося, що у 1980 р. відправило етапом до Охотського моря на заслання із надією, що та більше звідти не повернеться. На що Оксана Яківна відповіла: «Я ще Брежнєва переживу!»

Так і сталося. Оксана Мешко у 1985 р. повернулася до Києва і 1988 р. виїхала за океан задля участі у роботі Світового конгресу вільних українців США.

Один з провідників Української Гельсінської Спілки, створеної 7 липня 1988 року на основі Української Гельсінкської Групи, член Координаційної Ради.

У червні 1990 року, насамперед зусиллями Оксани Мешко, було поновлено правозахисну діяльність — створено Український комітет «Гельсінкі-90». Померла у 1991 році.

У 2014 році телеканалом “Лтава” про Оксану Мешко знято фільм із циклу “Поборники незалежності”.

20 травня 2016 року полтавську вулицю Клари Цеткін розпорядженням голови ОДА перейменовано на честь Оксани Мешко.

За матеріалами Радіо Свобода