У Полтаві презентували документальну стрічку про полонених і зниклих безвісти на сході України (ВІДЕО)

У кінотеатрі Wizoria Колос у Полтаві 30 жовтня творці документального фільму “Вірю.Чекаю.Молюся” Дмитро Панков та Катерина Стрельченко презентували фільм про полонених і зниклих безвісти у війні на сході України, що триває вже 4-й рік. Це є продовженням попередніх стрічок “Іловайськ. Лицарі неба”, “Піски. Лицарі неба”.

«Ідея зняти цей фільм напряму залежить від стрічок про Іловайськ і Піски. Коли ми тоді спілкуватись, була одна родина, яку не могли взяти ні в перший фільм, ні в другий, тому що вони ніяк не могли визначитись зі статусом своєї близької людини. Тобто, він вважався зниклим безвісти. Кілька років вони його шукали, потім було співпадіння по ДНК і якось ми для себе відзначили що до цієї теми слід повернутись», – розповідає режисер Катерина Стрельченко.

Серед головних героїв є героїня з Полтави, яку глядачі можуть побачити на екрані. За словами режисера, це було найскладніше інтерв’ю серед усіх, які увійшли у фільм. Сама ж Катерина Стрельченко до роботи над цим фільмом була морально готова після попередніх робіт. Але спілкуватись з мамами та рідних загиблих важко постійно.

«Це стрічка про людей, для яких слово війна завжди буде не просто словом. Це люди, які дуже сильно постраждали, відчули на собі наслідки війни. Є люди, які зазнали катувань, які розшукують до сьогодні своїх близьких. Після Іловайська і Пісок я була готова до того, що легко не буде. І одразу себе на це налаштувала. Мені непросто, а як важко їм. Я ж їх занурюю у спогади, не дуже приємні для них. Вони знову переживають цей шок. З мамами важко було говорити, але вони такі сильні, беруть себе в руки. Мені здається, вони можуть зруйнувати будь-які стіни».

Окрім головних героїв ситуації коментують досвідчені психологи, представники Червоного Хреста. Тому саме вони вносять раціональне зерно і розставляють все по місцях.

«Дуже хотілось дотягнутись до представників Міноборони і СБУ, які мають безпосереднє відношення до полонених, але не вдалось. Експертів там багато, тому що вони краще за мене розставлять речі по своїх місцях. Вносять раціональний момент».

Оператор фільму Дмитро Панков говорить, що відзнятого матеріалу дуже багато і використали невелику його частину. Але в таких документальних фільмах не вистачає хроніки.

«Завжди в таких фільмах не вистачає хроніки. Її не багато, але нам повезло, бо співпрацювали з «Евакуацією 200», і вони нам надали багато ексклюзивного матеріалу. Це з Іловайська, Дебальцевого. Їх відео жорсткі, тому не все використали, бо хочеться, щоб фільм подивився великий загал. Тому я ставлю рейтинг 16+. У фільмі використана невелика частина того, що ми зняли. Якщо в цифрових вимірах говорити, то відзнятого десь на 500 Гб, а в часових – 50 годин буде. А фільм йде всього на всього годину».

В Україні фільм демонструватимуть близько у 25 містах. Вже показали у Павлограді, Нікополі, Полтаві, на черзі:

Кременчук – 31 жовтня

Київ – 5 листопада

Житомир – 6 листопада

Глухів – 7 листопада

Могилів-Подільский – 15 листопада

Тернопіль – 16 листопада

Ужгород – 19 листопада

Мукачеве – 20 листопада

Дрогобич – 21 листопада

Львів – 22 листопада

Вінниця – 23 листопада

Чернівці – 26 листопада

Івано-Франківськ – 27 листопада

Рівне – 28 листопада

Харків – 29 листопада

Запоріжжя – 4 грудня

Миколаїв – 5 грудня

Нова Каховка – 6 грудня

Херсон – 7 грудня

Олешки – 8 грудня

Одеса – 10 грудня