Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

Творець національної педагогіки працював у Полтавському педінституті

23 квітня — 140 років від дня народження Григорія Ващенка

Майбутній творець національної педагогіки, педагог, гроамдський діяч, письменник Григорій Ващенко народився 23 квітня 1878 р. в с. Богданівка колишньої Полтавської губернії (нині Прилуцького р-ну Чернігівської області) в сімʼї дрібномаєтного дворянина. Навчався у Полтавській духовній семінарії, у 1903 р. закінчив Московську богословську академію, але відмовився стати священиком і присвятив життя педагогічній діяльності.

З 1903 р. працює у Полтавській парафіяльній жіночій школі, згодом – у духовній школі м. Кутаїсі. 1905 р. повернувся до Полтави. Викладав у середніх школах Ромнів і Тульчина. У ці роки Г. Ващенко написав низку літературних творів: «Німий», «Сіднорта», «Пісні в кайданах» (усі 1907), «Сліпий» (1910), «До ґрунту» (1912), які отримали схвалення у читачів і критиків.

У 1918 році Григорій Григорович здобуває посаду доцента психології у Полтавському українському університеті, де і викладає протягом року до арешту денікінцями. Після звільнення він учителює у с. Білики на Полтавщині, де йому вдається поставити процес навчання в національному дусі. У 1927 році Ващенку доводиться тікати від партійно-комсомольських органів: він переїздить до Полтави, де стає професором і керівником кафедри педагогіки Полтавського педагогічного інституту, завідує аспірантурою при кафедрі педагогіки.

З початку 30-х років починається критика його праць радянською владою, 1933 року Ващенка позбавляють звання професора. Щоб уникнути арешту, після двох років безробіття педагогу довелося виїхати до Сталінграду, де він стає завідувачем кафедри педагогіки місцевого педінституту. Напередодні війни він повертається до Полтавського педагогічного інституту, відновлює там аспірантську групу і очолює кафедру педагогіки. На тій посаді застала його Друга світова війна. За німецької окупації професор Г. Ващенко був редактором української газети в Полтаві. У 1943 р. виїхав до Києва, звідки подався у дальшу еміграцію і в 1945 р. разом із сім’єю опинився у баварській столиці Мюнхені. Це місто стало центром наукового і політичного життя української еміграції. Професор Г. Ващенко обійняв посаду професора педагогіки в Українському вільному університеті, а в 1950 р. був обраний ректором Богословської академії.

На велику увагу заслуговує його наукова діяльність з питань психології, історії педагогіки, педагогіки і школи. Його називають творцем національної педагогіки, оскільки основу гармонійного виховання вбачав у історії, традиціях і звичаях українського народу. Формування стійких моральних принципів і законів у свідомості молоді Г. Ващенко пов’язував із релігією і церквою.

У підручнику для педагогів, виховників, молоді і батьків “Виховний ідеал” професор Г. Ващенко описує різноманітні виховні ідеали, зокрема глибоко аналізує ідеал більшовицький, ідеал націонал-соціалістичного виховання, показує знак рівності між ними як породженням тоталітарних систем. Він ототожнює колишній російський і радянський патріотизм за своєю сутністю, адже фактично виховувалась любов до імперії (російської царської і радянської більшовицької). Обидва ідеали, що випливають із патріотизму російського та радянського, не мають суттєвої різниці, бо у своїй основі містять великодержавний шовінізм. Педагог-гуманіст мріяв про той час, коли на зміну антинародній системі виховання прийде національна, діяльність якої набуде людино- і державотворчого характеру.

Виховний ідеал він будував, ґрунтуючись на двох головних принципах: християнської моралі й української духовності. Євангельський і загально-європейський виховні ідеали, за Г. Ващенком, є підвалинами українського виховного ідеалу, що витримав випробування історії, відповідає менталітету, звичаям і віруванням українського народу, відображується в його фольклорі, культурі, літературі, музиці й мистецтві. Варте уваги й таке прозірливе застереження Г. Ващенка: “Може статися так, що вороги будуть переможені, а коли прийде справа до мирного будівництва на Україні, наш нарід виявить повну непідготованість, і це кінець-кінцем може призвести до того, що нами знову опанують якісь спритні чужинці”.

Джерела

http://100v.com.ua/uk/Vashchenko-Grigoriy-Grigorovich-person

http://ru.osvita.ua/vnz/reports/pedagog/14322/

Перейти до вмісту