Християни західного обряду святкують Великдень, інші – Вербну неділю
1 квітня християни західного обряду, зокрема віряни католицької церкви, святкують Великдень.
Традицією Великої Суботи є освячення їжі для святкового столу: хліба (випічки) — на пам’ять по той хліб, яким Ісус нагодував натовпи в пустелі; м’яса — на пам’ять про пасхального агнця, якого Ісус споживав під час пасхальної трапези з учнями у Горниці; яєць, які символізують нове життя. Звичаєм є також масове відвідування різних храмів і порівняння, як по тих храмах Гробниці прикрашено.
Великдень розпочинається в суботу з заходом сонця. Розпочинається Літургія світла. Назовні біля храму священик освятить вогонь, від якого запалять Пасхал — велику воскову свічу, яка символізує Воскреслого. На пасхалі священик видряпує шильцем знак хреста, промовляючи: “Христос учора і сьогодні, початок і кінець, Альфа і Омега. Йому належить час і вічність. Йому слава і панування крізь усі віки віків. Амінь”. Там, на пасхалі, розміщають також п’ять червоних шилець-“цвяхів”, які символізують рани Христа, і зазначають поточну дату.
Католицька церква є найбільшою християнською церквою, налічуючи 1,25 млрд вірян по-всьому світу.
Натомість решта християн 1 квітня відзначають Вербну неділю, в останній тиждень перед Великоднем.
Вербну неділю ще називають Входом Господнім до Єрусалиму. Згідно зі Священним Писанням, у цей день Ісус Христос в’їхав до Єрусалиму. Його прибуття дуже широко і святково віталося людьми. Всі, хто зустрічав його в цей день, чекали, що Син Господній виправить усю несправедливість у світі та відновить благополуччя, процвітання людей.
Натовп людей зустрів Ісуса. Всі раділи, співали пісні. А також всі, хто зібрався, обмахували Христа пальмовими гілками. Звідси у нас пішов звичай у Вербну неділю використовувати гілки верби: ці дерева у нас ототожнюються з пальмами, бо верби розквітають одними з перших.
Якщо задуматися, то Вербна неділя не тільки урочисте і світле свято. Цей день також є одним з найсумніших і найтрагічніших у православній вірі. Адже практично всі ті, хто вітав Ісуса у Вербну неділю, вже за кілька днів били його і кидали в нього камінням з криками люті, вимагаючи, щоб його розіп’яли.
