Ви тут:
Освіта Суспільство 

Знання на кінчику носа: як віртуальну реальність використовують в освіті

Знання на кінчику носа: як віртуальну реальність використовують в освіті

Якщо ви хочете навчитися готувати ідеальну каву, у вас є кілька варіантів: знайти найкращого експерта і взяти у нього дорогий урок, подивитись навчальне відео або познайомитися з процесом у віртуальній реальності. Якщо перший варіант дуже складний для реалізації, то серед двох, що залишилися, саме віртуальна реальність допоможе краще засвоїти матеріал. І не тільки побачити процес, але й симулювати його.

Як це працює

Сучасна школа, незважаючи на впровадження технологій у процес навчання, багато в чому так і залишається місцем для зубріння і теорії. Інші місця для отримання інформації (музеї, наприклад) теж переважно є статичними. Все різноманіття флори і фауни не змусить вивчити навіть найталановитіший науковий фільм. Все тому, що в цьому випадку йдеться про пасивне сприйняття інформації, тоді як віртуальна реальність дає можливість взяти участь у процесі і набути досвіду, дає змогу “побувати” в місцях, куди важко або неможливо потрапити, розглянути в усіх деталях об’єкти, до яких немає вільного доступу.

Для того щоб дізнатися, яка поверхня Марса, можна прочитати теорію або подивитися відео, а можна взяти VR-гарнітуру і “пройтися” Червоною планетою, вивчивши ландшафт, поглянувши на зоряне небо. VR-досвід найчастіше є більш яскравим, тому запам’ятовується краще, особливо, коли йдеться про дітей.

У школі навчання на уроці анатомії за допомогою віртуальної реальності може виглядати таким чином: школярі слухають матеріал у виконанні вчителя, потім надягають шолом і в ньому розглядають зображення кровоносної системи, очного яблука, легені, серця тощо. Вони бачать все те, про що їм щойно розповіли, практично в реальному житті. Після перегляду учитель може поставити питання щодо побаченого або звернути увагу школярів на важливі речі в процесі VR-досвіду. Тобто VR в цьому випадку – це допоміжний інструмент.

“Єдиний нюанс, який я помітила з власного досвіду, – враження у віртуальній реальності є настільки яскравими, що стає складно і стежити за картинкою, і слухати, про що говорить спікер”, – ділиться враженнями Уляна Автономова, прожект-менеджер в українській лабораторії віртуальної та доповненої реальності SensoramaLab.

Україна в тренді

За запитом міської влади Львова, SensoramaLab проводила тестове заняття в одній із львівських шкіл. Влада подумує обладнати навчальні заклади шоломами віртуальної реальності, щоб підвищити якість навчання.

“За день VR спробували 250 учнів і вчителі. І ті, й інші позитивно оцінили перший досвід”, – сказала Уляна Автономова.

Найближчим часом – у січні 2018 року – окуляри і софт для навчання у віртуальній реальності з’являться і в п’яти київських бібліотеках (їм. Костомарова, їм. Тичини, “Світильник”, їм. Валі Котика і їм. Чуковського). Щоправда, якщо школи цікавляться шоломами Gear VR, які працюють у парі зі смартфоном і наразі є найпопулярнішими VR-пристроями у світі (це означає, що під них створюється більше контенту), то у бібліотек запит простіше: пристрій all-in-one, шолом PicoVR, який вийде дешевше.

Але у нього є інша проблема – контент. Багато популярних сервісів, що містять відео, вже підтримують 360-градусний контент, але на PicoVR його просто так не завантажити – тільки шляхом скачування, а це вже піратство. Тому SensoramaLab працює над власним плеєром для шолома, який зможе відтворювати відео зі сторонніх ресурсів, зберігаючи тим самим авторські права першоджерела.

Контент

Коли заходить про освіту, питання контенту виходить на перший план. По-перше, є програма, складена профільним міністерством, по-друге, ціна створення контенту під віртуальну реальність. Наразі у світі вже є певний пласт додатків, які може бути використано в школі і позашкільних закладах поза контексту країни.

Тобто для України вони теж придатні (хоч у більшості випадків потрібне знання англійської мови). Наприклад, Google Expeditions – це понад 600 готових уроків у відкритому доступі, створених зусиллями команди Alphabet. У них і прогулянки музеями, і візуальна база для наук на кшталт біології або астрономії.

Додаток MELScience дозволяє зануритися у вивчення матеріалів аж до молекулярного рівня. У Labster Virtual Laboratory зібрано базу інгредієнтів, у тому числі рідкісних, які є тільки в кількох закритих лабораторіях у світі. У віртуальній реальності їх можна змішувати і бачити результат. Під час звичайних лабораторних з хімії таке побачити неможливо, позаяк немає подібних реактивів і є обмеження щодо безпеки. На Alchemy VR зібрано панорами різних місць, куди не так вже й просто потрапити. Це і Великий бар’єрний риф, і космічна станція, і джунглі Амазонки, і багато іншого.

Також подібний контент створюють на замовлення. Наприклад, в Sensorama Lab на замовлення міністерства внутрішніх справ Швейцарії реалізували проект з булінгу, кібербулінгу та онлайн-безпеки. Це кілька відеоепізодів, в яких користувач може опинитися в ситуації, коли він жертва булінгу або кіберзагрози, щоб навчитися з ними впоратися. Вартість проекту, згідно з умовами NDA, команда не розкриває.

Корпоративна освіта

Віртуальну реальність можна використовувати для навчання не тільки у шкільній програмі, але й у корпоративному середовищі. Потреба є насамперед там, де висока вартість навчання персоналу або ж вартість помилки. Наприклад, залізні дороги різних країн вже використовують VR, щоб навчити фахівців перемикати стрілки на полотні, а також щоб знайомити з роботою провідників і машиністів. VR-досвід допомагає познайомити кандидатів з роботою у складних умовах, наприклад, в шахтах, щоб ті одразу розуміли, з чим їм доведеться зіткнутися, і не витрачати ресурсів персоналу на навчання даремно.

Про користь і шкоду

Як і будь-яка технологія, віртуальна реальність ставить два запитання перед системою освіти. По-перше, наскільки ефективнішою є така форма навчання порівняно зі звичайною, по-друге, чи не буде шкоди для здоров’я дітей. Наразі результатів великих досліджень ефективності немає, бо це тривалий процес, хоча є дані про те, що ефективність зростає в 1,5-2 рази, а зацікавленість – на 70-80%, але науковість цих досліджень складно перевірити.

Що стосується шкоди для здоров’я, то є питання індивідуальної стерпності – гостроти зору (шолом на звичайні окуляри просто не надіти), стану вестибулярного апарату (деяких людей у VR заколисує сильніше, деяких слабше, плюс має значення самопочуття користувача в кожен конкретний момент), впливу на зір у довгостроковій перспективі. Наразі вважають, що шоломи та окуляри віртуальної реальності не більш шкідливі, ніж звичайний екран ноутбука або смартфона.

Джерело: 112.ua
Перейти до вмісту