Ви тут:
Полтавщина Прес-релізи Суспільство 

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, – роз’яснення

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, – роз’яснення

Згідно ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Факт народження дитини породжує виникнення біологічного та морального зв’язку між нею та її батьком і матір’ю.

Юридичне значення факт походження набуває лише з моменту його державної реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану, роз’яснює Перший полтавський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Права та обов’язки, що виникають у батьків і дітей, є взаємними. Підставою виникнення взаємних прав та обов’язків батьків і дітей є кровне споріднення, походження дітей від цих батьків. Права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану (стаття 121 Сімейного кодексу України)

Реєстрація народження дитини провадиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. На підставі реєстрації народження дитини видається свідоцтво про народження, в якому засвідчується походження дитини від вказаних у ньому батьків (одного з батьків).

Походження дитини від матері

Визначення походження дитини від матері (засвідчення материнства) не залежить від того факту, перебувала жінка, яка народила дитину, у шлюбі чи ні. Якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено в установленому порядку за вказівкою матері, жінка, яка народила дитину, вважається одинокою матір’ю.

Документом, що підтверджує походження дитини від певної матері, є документ закладу охорони здоров’я про народження нею дитини – медичне свідоцтво про народження. У виняткових випадках у разі народження дитини вдома чи іншому місці без надання медичної допомоги реєстрація народження дитини проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану у встановленому законом порядку. У разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану народження дитини необхідно в судовому порядку встановлювати факт народження особи в певний час.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі державної реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина 1 статті 135 Сімейного кодексу України).

Походження дитини від батька

Визнання батьківства — це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак, одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:

за їх заявою;

за рішенням суду (частина 2 статті 125 Сімейного кодексу України).

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

Необхідність інформування вказаних осіб, які за законом піклуються про неповнолітню особу, зумовлена тим, що згідно Цивільного кодексу України неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини, може бути надана повна цивільна дієздатність (ч. 1 ст. 35 ЦКУ).

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

«А чи можливо визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини?»

1 липня 2010 року було прийнято Закон України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану”, який набув чинності 27 липня 2010 року , на захист прав дітей спрямовано виключення з чинного законодавства норми, якою чоловіку було надано право за своєю заявою визнати батьківство щодо дитини, мати якої померла або оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав, або якщо мати дитини не проживає з нею не менш як шість місяців і не проявляє про неї материнської турботи та піклування. Тепер у таких випадках батьківство визнається за рішенням суду.

Для проведення державної реєстрації народження дитини батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, батьки дитини за спільною заявою звертаються до органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Для визначення походження дитини від батька – визнання батьківства – за відсутності спільної заяви жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, необхідно звернутися до суду.

Визнання батьківства за рішенням суду(ст.128 СКУ)

За відсутності заяви жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Таким чином, у СК України окремо не виділяються будь-які обставини, що можуть бути підставами встановлення батьківства. Тим самим скасовано обмеження щодо засобів доказування батьківства дитини.

Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 СКУ, тобто за вказівкою матері.

Позови про визнання батьківства відповідача можуть пред´являтися за місцем проживання позивача та розглядаються судами загальної юрисдикції в порядку позовного провадження відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Справи щодо проживання однією сім´єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження розглядаються судами загальної юрисдикції у межах окремого провадження за правилами підсудності, визначеної на підставі норм Цивільного процесуального кодексу України.

При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, визначеному Законом України “Про судовий збір”, окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору. Розміри ставок судового збору доступні на сайті Судової влади України.

Загальними підставами виникнення прав та обов’язків матері, батька і дитини є походження дитини від них, тобто наявність кровного споріднення та реєстрація цього походження у порядку, встановленому законом. Порядок визначення походження дитини залежить від наявності чи відсутності шлюбу між її батьками.

Більш детальну інформацію, а також безкоштовні консультації з інших питань, можна отримати в Першому полтавському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: вул. Міщенка, 2, м. Полтава, або за телефоном: (0532)50-27-22.

Інформацію про адресу найближчого місцевого центру чи  бюро правової допомоги можна отримати за єдиним телефонним номером  системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103 (дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України, цілодобово).