Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

Сергій Соловей ініціює встановлення у Шишаках пам’ятника Кирилу Осьмаку

Сергій Соловей ініціює встановлення у Шишаках пам’ятника Кирилу Осьмаку

Депутат Полтавської обласної ради від УКРОПу Сергій Соловей звернувся до голів Полтавської облдержадміністрації Валерія Головка та Полтавської облради Олександра Біленького з пропозицією належним чином вшанувати пам’ять Кирила Осьмака.

Зокрема, він пропонує спорудити в смт. Шишаки пам’ятник Президенту Української Головної визвольної ради в роки ІІ світової війни Кирилу Осьмаку. До того ж, зауважує депутат, його проект уже розроблений. А рішенням сесії Шишацької селищної ради, яка відбулась 11 лютого 2008, частину вулиці Леніна в центрі селища Шишаки перейменовано на майдан Кирила Осьмака.

«Масштаб особистості нашого славетного земляка-шишачанина Кирила Осьмака ще належить осмислити й оцінити. Все що міг зробити я особисто – зроблено. Ще у 2007 році центральна площа Шишаків була названа його іменем, на ній встановлено пам’ятний знак на честь Кирила Осьмака. Сьогодні і центральна вулиця Шишаків носить його ім’я. Виготовлено проект і макет величного пам’ятника. Потрібно лише виготовити і встановити його», – сказав Сергій Соловей.

Депутат переконаний, що таке вшанування матиме великий позитивний резонанс як в Україні, так і за її межами (серед української діаспори), а селище Шишаки стане одним із центрів відзначення національно-визвольних змагань українського народу.

Довідка. Кирило Осьмак – президент Української головної визвольної ради – підпільного парламенту і уряду, надпартійного органу, який керував визвольною боротьбою УПА. Народився у селищі Шишаки, що на Полтавщині, 9 травня 1890 року.

Навчався в Шишацькій народній та Миргородській повітовій школах, у Полтавському реальному училищі. Вищу освіту здобув у Московському сільськогосподарському інституті (1910-1916). Студентську практику проходив на Волині, Кубані, у Сибіру.

Перервав навчання і вступив на службу, пов’язану із постачанням армії. На початку 1917 р. працював у Київському губернському земстві, від якого ввійшов до Української Центральної Ради. З липня 1917 р. — керівник відділу з видання сільськогосподарської літератури у Генеральному секретаріаті землеробства, з січня 1918 р. — на тій самій посаді у Міністерстві землеробства. Був противником режиму гетьмана П. Скоропадського, за що позбувся роботи. До кінця 1918 р. працював у Всеукраїнській спілці земств, водночас завідував редакцією журналу «Вісник громадської агрономії». Після приходу до влади Директорії УНР повернувся на роботу у Міністерство землеробства. У 1918—1923 рр. (з перервами) працював у Центральній сільськогосподарській кооперативній спілці, де завідував відділами сільського будівництва і видавничим.

З квітня 1922 р. — голова Термінологічного бюро сільськогосподарських наук, комітету України. З початку 1925 р. — редактор відділу сільськогосподарської термінології Інституту української наукової мови ВУАН.

У березні 1928 р. заарештований; у серпні 1928 р. засуджений із забороною на З роки проживати у 6-ти великих містах СРСР. Працював у Курську, звідки у березні 1930 р. за обвинуваченням в участі у Спілці визволення України перевезений до Москви і 22.03.1930 р. засуджений до 3-х років концтабору. Наприкінці 1931 р. добився заміни табірного ув’язнення на адміністративну висилку, працював у Сиктивкарі (Комі АРСР). 1934—1938 рр. працював у Московській і Рязанській областях. У 1938—1940 рр. був ув’язнений за обвинуваченням у підготовці терористичного акту і антирадянській агітації.

У січні 1941 р. приїхав до Києва, де перебував до 1943 р. У жовтні 1941 р. створив і очолив Всеукраїнську спілку сільськогосподарської кооперації, увійшов до Української національної ради. Вів агітацію проти нацистського режиму; підготувавши низку листівок, увійшов у контакт із мережею Організації українських націоналістів. З вересня 1943 р. перебував у Західній Україні, брав участь в організації Української повстанської армії (УПА). У липні 1944 р. на Великому зборі, скликаному за ініціативою проводу ОУН (б), обраний президентом Української головної визвольної ради (УГВР).

У вересні 1944 р. заарештований радянськими спецслужбами. Перебував в ув’язненні у Львові, Дрогобичі, Києві. У 1948 р. засуджений до 25 років ув’язнення і відправлений до Владимирської в’язниці. Незважаючи на неодноразові спроби «компетентних органів» використати його в антинаціоналістичній агітації або завербувати, не пішов на співпрацю з режимом.

Помер у Владимирській в’язниці (нині Росія). У 1994 р. був офіційно реабілітований Генеральною прокуратурою України, як «безпідставно репресований у 1948 році», а також на початку 1995 р. — прокуратурою Харківської області за репресії 1928 і 1930 рр.






Система Orphus