Ви тут:
Культура Полтавщина Суспільство 

У Полтавській ОДА провели Консультативну раду з питань культурної спадщини області

28 грудня у Полтавській ОДА провели останнє у цьому році засідання Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при Управлінні культури ОДА. Розглянули 9 запланованих питань. Усі вони стосувалися облікової документації об’єктів культурної спадщини.

Запрошені гості зі столиці, серед яких і відома журналістка, наша землячка, Ольга Герасимюк, представили присутнім презентації про “школи Сластіона” , архітектурні пам’ятки, історичні об’єкти.

Ольга Герасимюк наголосила, що Полтавщина відтепер не асоціюється з галушками чи гостинністю людей, а є “цивілізованою столицею” України:

“Тільки так я представляю у світі нашу область. Адже чимало культурного, історичного, є тут. Багато ще незвіданого, того, що потребує ретельного дослідження. Цим ми зараз і займаємося. Зокрема продовжуємо дізнаватися про родину Опанаса Сластіона. Цьогоріч я була в США, де познайомилася з правнуками архітектора”.

Варто зазначити, що центром утвердження й усталення української позиції та прогресивної думки в Україні на поч. ХХ ст. стали Наддніпрянський та Слобідський регіони з центрами в Полтаві, Катеринославі та Харкові. Опріч із Києвом тут зосередилася найбільша кількість української інтелігенції, громадських діячів й свідомого студентства, які просували ідеї національного відродження в усіх сферах, насамперед, у суспільно-політичному житті та науково-культурній царині.

Організація та діяльність Братства тарасівців (1891), Шевченківські святкування (1900), збір коштів на пам’ятник Іванові Котляревському (1895-1898) та його урочисте відкриття (1903), широкий видавничий рух і створення катеринославської «Просвіти» (1905) консолідували українське суспільство, довівши його спроможність. Протестні настрої лише посилювало хитке становище Імперії, її загальнодержавницька криза, економічне падіння, революція (1905-1907).

Такі умови сприяли згуртуванню проукраїнської інтелігенції в містах Наддніпрянщини й Слобідської України, де імперська експансія мала менший уплив, порівняно з північною та південно-східною частинами країни. Полтавська губернія найперше почала активний рух за національне відродження в 1900-их роках. Поряд із письменницькою і політичною елітою, гучно заявила про українську окремішність плеяда талановитих митців, художників й архітекторів так чи так пов’язаних із Полтавою. Так академік й архітектор В. Чепелик визначає саме початок ХХ ст. епохою народження новітньої української архітектури – українського архітектурного модерну (УАМ). Науковець виокремлює чотири центри зародження УАМ, зокрема, в Полтаві.

Разом із тим саме Будинок Полтавського земства прийнято вважати за початок утвердження УАМ як відродження українського (південно-руського) стилю з орієнтацію на вікові традиції народного зодчества. Про це заявив полтавський художник й архітектор О. Сластіон на сторінках полтавської та київської періодики, наголосивши на потребі будівництва «громадського закладу величної і цілком оригінальної губернії з власним типовим обличчям, у якому відбилися б усі барви півдня, і яке повинно вийти з бляклого шаблону мавпування доморослому «рознесансу», що приївся на кожному кроці».

Саме О. Сластіон разом із публіцистом і громадським діячем М. Дмитрієвим, письменницею О. Пчілкою, істориком І. Каманіним та ін. обстоювали необхідність і завдання плекати рух за створення та потвердження рідного стилю в архітектурі. У дискусії щодо проекту земської управи в Полтаві, О. Сластіон наводить об’єктивні доводи на створення Будинку саме в «народному» стилі: «Монументальні будівлі, як і інші види мистецтва, повинні мати відбиток не тільки конкретного народу, але й конкретної місцевості, адже вони також є похідними самої природи». Він доводить, що природним для Полтавщини й Наддніпрянщини загалом є саме український або ж південно-руський стиль, який «плідно розвився в XV-XVIIст., коли архітектура, живопис, горельєф, гравіювання й орнаментика дійшли до високого мистецтва й відрізнялися духом національної творчості». О. Сластіон наголошує, що в проекті («південно-руський» проект Кричевського) нової будівлі управи збережені питомі й характерні основи народного стилю, трактовані по-новому.

“Фактично, витворені і згодом реалізовані в Полтавському губернському земстві підвалини УАМ, спираються на українську традиційну архітектуру попередніх століть і є продовженням або ж відродженням українського народного стилю в архітектурі. Проект В. Кричевського був підтриманий відомими українськими діячами, з-поміж яких О. Сластіон, Г. Хоткевич, М. Лисенко, С. Васильківський та ін.

Завдяки відстоюванню й аргументації провідних діячів культури, цей проект витіснив пропоновані іншими архітекторами зразки, виконані, за заувагою художника С. Василківського, в стилі псевдоренесансу чи псевдокласицизму (натяк на первісний проект О. Ширшова та його перероблений варіант В. Ніколаєвим). Останні два були винятково підросійськими задумами, які мали б наблизити стиль Будинку Полтавського земства до аналогічних імперських споруд”, – розповів громадський діяч Іван Биков.

О. Сластіон, як один із фундаторів УАМ та ініціаторів відродження традицій народного зодчества, втілив їх у низці унікальних проектів. Чільне місце посідають спроектовані ним школи на замовлення земств Полтавської губернії. Саме проекти і стародавні фото шкіл показали учасникам комісії гості зі столиці.

Невдовзі після будівництва перших шкіл, суспільство та преса схвально оцінили будівлі. Газета «Маяк» писала, що «будинки ці, крім зовнішньої краси, вдало пристосовані до умов шкільної гігієни, а також мають деякі практичні переваги щодо приміщень класів та вчительських квартир, чим вигідно відрізняються від шкіл звичайної будови». Тогочасні газети повідомляли про плани будівництва 93 шкіл за проектами О. Сластіона, що свідчить про неабияку підтримку та зацікавлення земства в розбудові системи шкіл саме в українському стилі. Та через Першу світову війну, революцію 1917 р. і утворення СРСР, проект не вдалося здійснити вповні. В. Чепелик зазначає, що всього було зведено близько 30 об’єктів у селах нинішнього Лубенського, Чорнухиснького, Хорольського районів.

Цьогорічні розвідки активістів та науковців доводять, що будівничі під керівництвом О. Сластіона вистроїли понад 54 школи не тільки на Полтавщині, але й Сумщині, Чернігівщині та Київщині.

Творчість О. Сластіона стала підґрунтям формування українського архітектурного модерну, який сублімував традиції хатнього, церковного будівництва, барокової культури та новаторської думки в контексті європейського модерну. Цей стиль панував у вітчизняній архітектурі в першій пол. ХХ ст. до 1941 року й, за словами проф. В. Чепелика, «маніфестував свідому творчість, скеровану на виявлення архітектурного обличчя не лише люду, «що вгору йде, хоч запертий у льох», а витворення народу, що прагне самозбереження, самоствердження і вільного розвитку».

Перейти до вмісту