Ви тут:
Анонс Суспільство Україна 

Вчимося жити разом: Національну платформу мультидисциплінарної роботи з дітьми з особливими потребами започаткують на Форумі в Харкові

Вчимося жити разом: Національну платформу мультидисциплінарної роботи з дітьми з особливими потребами започаткують на Форумі в Харкові

Кожна дитина має жити максимально повноцінним життям — переконана команда проекту “Вчимося жити разом”. Цей міжнародний форум, присвячений мультидисциплінарному підходу до роботи з дітьми з особливими потребами, відбудеться 16 листопада у Харкові, в приміщенні Єврейського культурного центру “Бейт Дан”.

Зареєструватися до участі у форумі можна за лінком, до закінчення 11 листопада.

Програму форуму та докладніше про його цілі можна прочитати за лінком zhyty-razom.org.ua або на фейсбук-сторінці “Вчимося жити разом”.

Говорячи про дітей з особливими потребами, організатори виходять із широкого розуміння інклюзії і, відповідно до міжнародних норм, мають на увазі дітей з порушеннями психофізичного розвитку, дітей з інвалідністю, дітей-біженців та мігрантів, дітей, вимушених працювати, представників різних національних та релігійних меншин, безпритульних дітей та дітей із сімей з низьким прожитковим мінімумом, дітей-сиріт, дітей із ВІЛ/СНІД та дітей з інших дискримінованих груп.

На форум запрошують тих, від кого може залежати повноцінне життя дітей із особливими потребами: їхніх батьків та опікунів, лікарів (як спеціалістів-реабілітологів, так і лікарів первинної ланки), освітян, соціальних працівників, волонтерів. А ще — представників громад, адже, на переконання організаторів, саме від ініціатив у громадах залежить чи не більша частина умов, у яких живуть особливі діти та їхні родини.

“Це завжди комплекс задач і різні рівні участі, — говорить педіатр Андрій Пеньков, президент Українсько-німецької медичної асоціації. — Недостатньо просто налаштувати систему медичної реабілітації, або відправити дітей із інвалідністю до загальноосвітніх шкіл, або обладнати транспортну систему засобами доступності. Випустіть хоча б один із цих пунктів (а їх насправді довжелезний перелік) — і все, особлива дитина та її сім’я вже виключені з повноцінного життя. Тому ми робимо акцент на словах “мультидисциплінарний підхід”, підкреслюючи необхідність об’єднання різних дисциплін та структур”.

До речі, на форумі буде обладнано дитячу кімнату, де з дітьми працюватимуть досвідчені спеціалістки й спеціалісти. “Інклюзія — це коли ти не вибираєш між дитиною і якимись подіями, — говорить педіатр. — Батьки, яких ми запрошуємо, не мають перейматися тим, де і як залишити дитину на цей час”.

Організатори форуму переконані: одна з найбільших проблем дитячої (та й дорослої) інклюзії в Україні полягає у відсутності спільної програми дій та координації зусиль різних гілок управління. “Міністерства й департаменти освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, волонтерські групи і фонди — всі потроху намагаються щось робити для цих дітей. Але відсутність координації катастрофічно знижує ефективність дій, — підкреслює одна з ініціаторок форуму, координаторка Харківської експертної групи юристка Тетяна Гавриш. — Тому одне з ключових завдань форуму — спонукати різних гравців виробити спільну національну програму (а від неї — регіональні) підтримки особливих дітей і почати її втілювати”.

Друге важливе завдання — стимулювати створення національного майданчика для комунікації родин, де зростають діти з особливими потребами. “Часто говорять про дітей, але не говорять про їхні сім’ї, — зізнається Андрій Пеньков. — А весь мій досвід як педіатра та спеціаліста з дитячої паліативної допомоги свідчить про те, що батьки, брати-сестри та інші близькі особливим дітям люди теж потребують підтримки. І психологічної, і фізичної, і матеріальної. Такі родини часто почуваються самотніми, а дитина з інвалідністю багатьма досі, на жаль, сприймається як соціальна стигма”.

Для початку такий майданчик буде віртуальним, його основою стануть фейсбук-сторінка “Вчимося жити разом” та сайт zhyty-razom.org.ua

Третє завдання — стимулювати громади до пошуку дієвих рішень. “Жодна національна стратегія не підмінить собою те, що можуть робити громади, — переконана

Тетяна Гавриш. — Саме від громади залежить, чи буде відкритий в районі Центр раннього втручання для своєчасної діагностики і корекції проблем, як будуть ставитися до дитини в школі, чи будуть розвиватися програми культурної інклюзії і таке інше”.

Ще одне потенційне завдання — сприяти створенню в Україні суспільного інституту наставництва – індивідуальної допомоги дітям, які мають труднощі із соціалізацією, навчанням тощо (у тому числі – допомоги зі сторони дорослих людей з інвалідністю, яким вдалося налагодити власне життя).

“Підлітки особливо часто схильні до катастрофізації свого нового стану, відчаю та небажання продовжувати навчання, соціалізацію та взагалі життя, — говорить Андрій Пеньков. — Для таких дітей часто вирішальним чинником стає допомога дорослих, котрі пережили аналогічну драму та зрештою отримали професію, вибудували повноцінні соціальні зв’язки, навчилися піклуватися про себе, подорожувати тощо”.

Участь у форумі, підкреслюють організатори, безкоштовна. До проекту запрошують усіх, хто має дієві ідеї, досвід або просто бажання долучитися до роботи.

Ініціатори форуму — учасники й учасниці Харківської експертної групи та Марина Порошенко. Партнерами проекту є Українсько-німецька медична асоціація, Спільнота відповідального вчительства EdCamp Ukraine, Генеральне консульство Німеччини в Донецьку (офіс Дніпро), Харківська обласна державна адміністрація, UNICEF, Міжнародний фонд “Відродження” та Благодійний фонд Петра Порошенка.

Перейти до вмісту