«Про безоплатну передачу земельних ділянок громадянам», – начальник Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Олег Тимченко
«Про безоплатну передачу земельних ділянок громадянам», – начальник Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Олег Тимченко
Кожен громадянин України може отримати та приватизувати шість земельних ділянок різного цільового призначення, проте передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян провадиться у межах визначених норм і один раз по кожному виду використання.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;
для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;
для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара.
Бажане місце розташування земельної ділянки не залежить від місця проживання громадянина.
Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).
Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв’язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, визначений для присадибної ділянки (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами відрізняється в залежності від того, чи перебуває земельна ділянка в користуванні громадянина на початок її приватизації.
Заява подається, якщо земельна ділянка перебуває у користуванні громадянина, в інших випадках подається клопотання.
У клопотанні (заяві) зазначаються цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовні розміри (в межах норм безоплатної приватизації) та місце розташування.
До заяви додаються технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки. Такими документами можуть бути, зокрема, документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, матеріали інвентаризації.
До клопотання додаються:
графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (наприклад, викопіювання з кадастрової карти);
погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
Проте з метою підтвердження особи заявника, а також наявності в нього певних пільг рекомендується також подати копію документа, що посвідчує особу (наприклад, паспорта громадянина України), та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; документ що підтверджує право на пільги при отриманні земельних ділянок (наприклад, посвідчення учасника бойових дій).
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельної ділянки, яка перебуває у користуванні громадянина, приймається у місячний строк.
Клопотання також розглядається у місячний строк, у наслідок чого приймається рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у наданні такого дозволу (мотивовану).
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у визначеному порядку.
Начальник управління О.В. Тимченко