Ви тут:
Полтавщина Суспільство ТОП-новина 

Боєць 16 ОМПБ із позивним “Холєра” – полтавка, яка двічі присягнула на вірність Україні

Боєць 16 ОМПБ із позивним “Холєра” – полтавка, яка двічі присягнула на вірність Україні

“Клянусь перед Богом і людьми завжди і скрізь, не шкодуючи своїх сил, майна і навіть життя, виступати в обороні української нації, її прав, свободи і державності”, – так звучать рядки із присяги організації ” Тризуб” імені Степана Бандери. “Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!”, – а це рядок із військової присяги Збройних сил. Під час поїздки до  полтавського 16 окремого мотопіхотного батальйону, “Новини Полтавщини” познайомились із тендітною полтавкою, жінкою-військовослужбовцем Ольгою Нікішиною з позивним “Холєра”, яка двічі присягнула на вірність Україні.

Ви щось казали про те, що приймали 2 присяги, можете розповісти про це детальніше?

 – Так, дійсно, у житті склалося так, що я приймала 2 присяги: військову присягу на вірність народу України та другу – “Тризуб” імені Степана Бандери. Це Українська нацоналістична організація, яку започаткували ще за часів УПА. Я заприсяжена і є дійсним членом цієї організації.

Як ви потрапили до 16 бату? Розкажіть, будь ласка, цю історію із самого початку.

 – Свій шлях на цій війні я розпочала волонтером. З часом моє волонтерество переросло у поглиблений патріотичний настрій, і відповідний моральний стан. Я прийняла для себе рішення, та вступила до лав Добровольчого українського корпусу Правий сектор, служила у 17-му батальйоні ДУК ПС, який до речі, також є полтавським. Командиром бату був “Пірат”. А потім життя так склалося, що потрапила до 16-го окремого мотопіхотного батальйону . Тут служить багато моїх друзів та знайомих.

Розкажіть трохи про 16 батальйон. Що він для вас значить?:

 – Це одна велика сім’я! 16 батальйон  – найулюбленіший бат, адже він полтавський. Багатьох полтавців, що тут служать, я знаю ще з 2014 року, воювали і на Луганщині, і у Донецькій області. Також батальйон першим зайшов на Авдіївську промзону, а потому ще 11 місяців утримував там рубежі. Нажаль, з тих боїв повернулись не усі… І полтавці також. Ми вшановуємо їхню пам’ять. 5 березня їздили до Полтави на роковини Андрія Ярешка. Після тих подій, моя найбільша мрія – щоб більше не було загиблих. Я знаю, що поки не закінчиться ця війна, будуть і 300-ті і 200-ті, але будемо вірити у те, що ми обійдемось малою кров’ю  і обов’язково перемога буде за нами.

Сумуєте за сім’єю, за Полтавою?

 – Полтаву дуже люблю, сумую за домом… Скільки я не їздила по Україні та по Європі, Полтава завжди залишається для мене найкращим містом. Моє серце та душа завжди з нею. Моя донечка зараз у Полтаві, моя сім’я, усі родичі. Коли повертаюсь до Полтави, то дійсно, за короткий час можу відновити свої сили і відпочити морально. Кожного разу відзначаю для себе, як молодіє наше вічно зелене місто.

Можливо хочете комусь передати привіт, чи щось побажати?

 – Дуже хочеться, щоб у полтавців завжди був бойовий та патріотичний настрій. Підтримка із тилу, з рідної землі дуже важлива для нас. Кожна вісточка, ось ви наразі приїхали до нас, щоб привітати, це дійсно піднімає моральний дух. Можливо хлопці й не показують наскільки вони тішаться та задоволені з цього, але ж на те й вони хлопці. Хоча вони і трохи соромляться своїх почуттів, та приховують свої емоції, але ж я бачу їхні очі. Вони розуміють, що земляки про них не забувають!

Перейти до вмісту