21 травня в Україні вшановують пам’ять жертв політичних репресій
21 травня в Україні вшановують пам’ять жертв політичних репресій
Щороку у третю неділю травня Україна відзначає День пам’яті жертв політичних репресій. У цей день в Україні згадують численних жертв сталінського терору, який мав масовий характер і особливо вдарив саме по українських землях.
Жертвами масових репресій стали політичні та громадські активісти, військові, діячі культури. Терор торкався безмежної кількості родин, які не мали стосунку до політики, не цікавилися нею та жили звичайним людським життям.
День пам’яті жертв політичних репресій не одразу з’явився у календарі пам’ятних дат незалежної України.
31 жовтня 2000 року указом президента Леоніда Кучми День пам’яті жертв голодоморів, який відзначався кожної четвертої суботи листопада, було перейменовано на День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Однак згодом було вирішено, що таке поєднання двох різних за змістом пам’ятних дат є неточним.
Як пише Еспресо, тому 21 травня 2007 року указом президента Віктора Ющенка дні пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій було розведено у часі. Також таке рішення було пов’язане з великою увагою, яку приділяв Ющенко тематиці Голодомору. Ця увага вимагала розділити тематично згадку про Голодомор та про масові репресії, які відбувалися того ж часу.
Тож третя неділя травня була встановлена як День пам’яті жертв репресій. Традиційно в цей день вище керівництво України покладає квіти до національного меморіалу “Биківнянські могили” під Києвом. Биківня була одним з місць масових розстрілів під час сталінських репресій.
Український історик Станіслав Кульчицький оцінює демографічні втрати України у першій половині ХХ століття приблизно у 15 млн людей. Йдеться про осіб, які загинули або були примусово депортовані за межі Батьківщини.
Для населення України, яке у межах сучасних кордонів на 1914 рік не перевищувало 40 млн, втрати такого масштабу катастрофічні.
1959 року всесоюзний перепис населення показав, що Україна має 41,9 млн громадян, тобто лише тоді було перевищено рівень чисельності, котрий існував до Першої світової. Отже, на відновлення кількості населення пішло 45 років.
За переписом 1989 року чисельність населення України досягла 51,7 млн. Приріст склав 10 млн осіб за 30 років, хоча рівень народжуваності вдвічі скоротився порівняно з довоєнним.
Слід врахувати, що коли людина гине у молодому віці, то не народжуються її діти й онуки. Тому прямі й опосередковані демографічні втрати України від сталінського терору та війн у той період можуть сягати 45 млн. Як вважають фахівці, в умовах нормального демографічного розвитку українці могли б стати стомільйонним народом.