Ви тут:
Суспільство 

В Україні працює один лепрозорій

В Україні працює один лепрозорій

b67f3a05ed46fa7a4f19254f5d8a07d4_xlСьогодні проказа вже не належить до масових захворювань, але, за даними ВООЗ, у світі на неї страждають близько 11 мільйонів осіб

З одного боку проблема смертності і розповсюдження вирішена, з іншого – важливо пам’ятати про існування цього захворювання і поширеність даної хвороби залежить насамперед від соціально-економічних факторів, рівня життя, загальної і санітарної культури.

– Колись хворі на лепру ставали вигнанцями та вважалися «проклятими». У Середньовічній Європі прокази боялися більше, ніж сучасні люди бояться СНІДу або онкологічних хвороб. Маючи яскраві зовнішні прояви проказа вселяла страх, тому стала основою для виникнення упередженості, лепрофобії та дискримінаційного відношення до хворих. Доля хворого була однозначною – позбавлення усіх соціальних прав, можливості входити до церкви, відвідувати громадські заходи, торкатися чужих речей, їсти або навіть говорити з незараженими людьми. Сьогодні проказа досить успішно лікується, але при цьому вважається небезпечним захворюванням, яке призводить до інвалідності. Проказа – застаріла назва, сьогодні більш актуальним вважається термін «лепра» або хвороба Хансена, хансеноз, хансеніаз. Це інфекційне захворювання, яке вражає шкіру та периферичну нервову систему людини. Воно відоме людству з давніх часів, –прокоментувала Ірина Попова, головний лікар Полтавського обласного шкірно-венерологічного диспансеру, к.м.н., доцент. – Лепра досить вивчена. Встановлено, що захворювання не передається при простому дотику до хворого і не завжди призводить до смерті. Дослідженнями встановлено, що лише 10% осіб, які мають тривалий прямий шкірний контакт з хворим, дійсно починають хворіти, ще рідше хвороба передається при вдиханні бактерій, які потрапляють у повітря з порожнини носа або рота хворого, більшість людей мають необхідний рівень імунологічного захисту від збудника. Однак треба зауважити, що шляхи зараження лепрою досі залишаються предметом дискусії – є теорії про зараження повітряно-крапельним шляхом, через шкіру, воду, ґрунт та навіть теорія генетичної схильності до хвороби.

Лікуватися доводиться кілька років. У 50-ті роки в практику лікування лепри увійшли сульфонові препарати, які забезпечували одужання після 2-8 років лікування. Зараз в арсеналі лікарів є ефективні препарати, які при сучасній діагностиці забезпечують повне одужання протягом 3-х років. Людина при цьому лікується в лепрозорії або за місцем проживання, якщо встановлено відсутність збудника. Профілактика лепри полягає у ретельному дотриманні правил особистої гігієни. За словами самого Герхарда Хансена, чистота та мило – головні вороги прокази.

В Україні на даний час існує один лепрозорій, в якому на постійне проживання розміщено 9 хворих на лепру та 6 хворих спостерігаються амбулаторно.

Прес-центр ДОЗ ОДА

Система Orphus