Рік тому, під Мар’їнкою, захлинувся наступ бойовиків

2-4 червня, в бою під Марʼїнкою, у передмісті Донецька, відбулася перевірка Збройних Сил України на зрілість та здатність захистити свою державу

Наприкінці травня 2015 року оперативна обстановка у зоні АТО і на конкретних тактичних напрямках стала напруженою. Терористи перевіряли нашу оборону по кількох напрямках. Диверсанти постійно мінували шляхи, атакували поодиноких воїнів, безпілотники стежили за українськими позиціями. Підготовка до масованого наступу найбільше відчувалась на Донецькому напрямку – тут кількість обстрілів збільшилась удвічі, бойовики нарощували особовий склад, з тилу до терористичних угрупувань впритул підійшли штатні підрозділи російської армії із важким озброєнням. Одночасно у російських ЗМІ посилилась антиукраїнська риторика, зросла інтенсивність інформаційно-психологічних акцій у прифронтовій зоні. Така ж активність була в січні, коли «кіборги» боронили аеропорт «Донецьк» і в лютому, коли російсько-терористичні війська намагалися оточити наші підрозділи під Дебальцевим.

Локальний успіх дозволив би росіянам тиснути на опонентів на засіданні Спільної координаційної групи, запланованому на 2 червня. Крім того, невдача українського війська була б передумовою для розхитування ситуації у країні. Було й інше завдання: створити негативну обстановку на момент Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році». У разі успіху відкушений шматок України демонстрував би перевагу терористів над Збройними Силами України і неспроможність останніх до захисту країни. Це стало б приводом тиску на політичну еліту НАТО і ЄС напередодні проведення Саміту G7 та Ради Безпеки ЄС. На цьому тлі Україну могли змусити визнати стороною конфлікту не Росію, а терористів, з якими необхідно безпосередньо вести переговори.

Для реалізації свого плану російсько-терористичні угрупування могли атакувати будь-де, але у разі успіху саме під Мар’їнкою, вони пересунули б лінію зіткнення одразу на 30 км углиб України.

Російським військам та бойовикам протистояли підрозділи 2-ї батальйонної тактичної групи 28-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Воїни готувалися відбивати атаку кожної хвилини. І вона настала.

3-го червня 2015-го року кілька штурмових груп противника напали на позиції батальйону, яким командував офіцер з позивним «Жетон». Спочатку по воїнах почали стріляти з встановлених на териконах мінометів, затим піхота противника розпочала рух вперед, підтягнулись танки.

Українські бійці передовій не відкривали вогонь у відповідь, бо наступ був схожим на чергову провокацію. Адже терористи постійно намагаються втягнути українську армію у перестрілки аби продемонструвати спостерігачам «черговий зрив мінських домовленостей» Збройними Силами України.

Коли стало зрозуміло, що це наступ, керівництво сектору відреагувало відповідно до заздалегідь розробленого плану. Про атаку було проінформовано представництво ОБСЄ, Спільний центр контролю та координації режиму припинення вогню і Генштаб Росії. Одночасно з тилу підтяглися резерви, які посилили основні підрозділи на напрямку Мар’їнки.

Ні попередження, ні висування резервів терористів не зупинило. За дві години вони вийшли на рубіж прямого наведення й відкрили вогонь з усього, що мали. По нашим позиціям вдарили з танків, БМП, сотні бойовиків проривались через посадки, ліси, намагались вибити воїнів з оборонних позицій.

Українці відступили з передових позицій, підпустили ворога і близько 15.00 завдали потужного удару у відповідь. Противник зробив ще дві спроби штурму, що також провалилися, оскільки артилерія ВСУ била по раніше пристріляним точкам.

По обіді другого дня операції військові відкинули терористів і знову почали займати свої позиції. Розбиті російсько-терористичні війська одразу запросили припинення вогню. Українці погодились, але у визначений час терористи так і не припинили обстріли. Активність бойовиків припинилась лише тоді, коли представник ЗС України особисто зателефонував російському генералу Лєнцову і пригрозив знищити всі раніше розвідані цілі. Ще за годину українські військові почали зачистку тих терористичних угрупувань, яким вдалось прорватись до Мар’їнки.

У підсумку терористи зазнали великих втрат: розбиту техніку, щонайменше півсотні загиблих. Але найбільша їхня невдача – невиконане завдання. Бойовикам не вдалося відтіснити наші війська від Донецька і вийти на оперативний простір. Ймовірно, що слідом за Мар’їнкою вони планували захопити Красногорівку, що призвело б до розривів в оперативній побудові сектору «Б» та порушення транспортних комунікацій. Таким самим нездійсненим залишився фланговий наступ до сектору «Б» та угруповання сектора «М», який мав створити умови для закріплення на українській території регулярних частин військ РФ, що планували розвинути успіх найнятих бандформувань, залишаючись при цьому за їхніми бойовими порядками.

Не вдалося терористам захопити й стратегічні об’єкти інфраструктури – Курахівську ТЕС, Курахівське водосховище та Карлівський водоканал, а також вивести з ладу Авдіївський коксохімічний завод, який забезпечує роботу Маріупольського металургійного комбінату «Азовсталь». Російське керівництво зазнали невдачі також з політичної точки зору – Україна посилила свої позиції напередодні зустрічі країн G7 та Ради Безпеки ЄС та створила сприятливі умови для роботи Координаційної контактної групи з реалізації Мінських домовленостей.

Під Марʼїнкою з честю вистояли і перемогли воїни підрозділів 28-ї механізованої бригади, 13-го батальйону 95-ї аеромобільної бригади, 1-го батальйону 25-ї повітрянодесантної бригади та 55-ї артилерійської бригади ЗС України. Шкода, що, не дивлячись на важливість утримання Мар’їнки і героїзм українських військових, наші ЗМІ не звернули на цей епізод належної уваги.

Джерело: ZSU-INFO.com