Кременчужани попрощалися з загиблим бійцем
Сьогодні у наддніпрянському місті попрощалися з вбитим у частині бійцем Олександром Осіповим.
Кременчужани на колінах під оплески провели в останній путь Героя з Міського палацу культури.
Попрощатися з Олександром прийшли рідні, кременчужани, демобілізовані бійці, а також міський голова Віталій Малецький з віце-мерами.
Після прощання у Свято-Миколаївській церкві, де відбулася панахида, загиблого супроводили автоколоною до Свіштовського кладовища, де поховали в секторі героїв АТО.
Нагадаємо, вночі з 16 на 17 червня автомобілісти близько 4 годин чекали біля в’їздного знаку, щоб зустріти машину з померлим Героєм
Як відомо, його до смерті побили у військовій частині. 48-річний Олександр Осіпов помер 13 червня від чисельних травм нанесених тупим предметом. Надійшли документи судмедекспертів, в яких було зазначено, що у нього були поламані ребра та синці – зазначив заступник військового комісара майор Вадим Мушиманський.
Представник частини, де помер Олександр Осіпов майор Юрій Пихтін розповів, що він не знає подробиць слідства.
“Конфлікти є всюди, і в сім’ї й де завгодно. Конфліктів кримінального характеру у підрозділі не було”, – додав Юрій Пихтін. Це була спокійна, порядна людина, яка сумлінно виконувала свої обов’язки, зазначили побратими.
Олександр ї Осіпов народився 16 жовтня 1967 року у місті Белебей Башкирської автономної республіки. Після 10 класів у белебейській школі приїхав до Кременчука. Адже після втрати батьків опікуном стала тітка Галина, яка проживала у Кременчуці. У 1986 році закінчив ПТУ №6, здобув професію оператора автоматичних ліній станків. Через рік Олександр повернувся до Белебея, де закінчив курси водіїв.
Після служби в армії повернувся до Кременчука. Спочатку працював водієм на КрАЗі, згодом водієм на міжміських рейсах до Харкова, Києва та Дніпра (раніше Дніпропетровськ).
У липні 2015 року добровільно записався до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання у лавах військової частини 2095 окремої ремонтної групи. Успішно брав участь у бойових завданнях поблизу Маріуполя. За кілька місяців до демобілізації Олександр помер у своїй військовій частині. У нього залишились дружина Тетяна, дорослий син Олексій, сестра та брат, – пише “Телеграф“.