Ви тут:

Право працівника на відпочинок – одне з пріоритетних соціальних прав, закріплених в Конституції України

Право на відпочинок є одним з основоположних прав людини і громадянина. У статті 24 Загальної декларації прав людини проголошується, що : “Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку”. У національному законодавстві це положення знайшло своє відображення у статті 45 Конституції України та Законі України “Про відпустки” . Таким чином, принцип «право на відпочинок» займає суттєве місце у системі принципів сучасного трудового права, а відпустка, у свою чергу, є одним із значущих способів його реалізації. Вдосконалення правового регулювання відпусток набуває особливої актуальності на сучасному етапі. Це обумовлено, у першу чергу, тим, що у даний час спостерігаються певні порушення права працівника на відпочинок у процесі надання йому відпустки.

Дуже часто виникають питання при перенесенні щорічної основної відпустки на інший термін .

Після затвердження графіка відпусток протягом року допускається зміна зазначеного в ньому місяця надання конкретному працівникові або групі працівників щорічної основної відпустки на інший період, тобто на інший місяць.

Ініціатором перенесення відпустки може бути як роботодавець, так і працівник: у першому випадку (ініціатор роботодавець) перенесення відпустки можливе за таких умов:

-​ є письмова згода працівника на перенесення відпустки;

-​ питання про перенесення відпустки погоджено у встановленому порядку із профспілкою або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом;

-​ надання щорічної основної відпустки може несприятливо позначитися на нормальному перебігові роботи підприємства;

-​ частину відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів (в окремих випадках щорічна основна відпустка може бути іншої тривалості) працівник використає в поточному році, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка;

-​ перенесення не є системним (тобто перенесення щорічної основної відпустки працівника в поточному робочому році є одноразовим).

У другому випадку (ініціатор працівник) щорічна основна відпустка має бути перенесена на інший період (місяць) у разі:

– порушення роботодавцем терміну письмового повідомлення про дату початку відпустки;

– невчасної виплати роботодавцем заробітної плати за час відпустки; тимчасової непрацездатності на день початку відпустки (за графіком відпусток), засвідченої листком непрацездатності;

– виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи (підтверджене відповідним документом державного або громадського органу), або інша поважна причина (теж має бути підтверджена документом).

Перенесення щорічної основної відпустки на інший період (місяць) здійснюється за заявою працівника.

Причини, які виникли під час відпустки, не дають права працівникові на свій розсуд вирішувати питання про перенесення частини відпустки на період, безпосередньо наступний за днем припинення дії зазначених причин.

Головний державний інспектор Управління Держпраці у Полтавській області Братусь Лариса Олексіївна

Перейти до вмісту