Ви тут:
Культура Полтавщина Суспільство 

Полтавську співачку нагородили медаллю «За заслуги» II ступеня

s09157156

Заслужена артистка України, солістка Національної філармонії та ансамблю Збройних Сил України, лауреат Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів і фестивалів, титулована на звання «Людина року» в номінації «Талант і визнання Полтавщини Ярослава Руденко нагороджена медаллю Міністерства Оборони України  “За сприяння розвитку Збройним Силам України”. В її піснях – гордість за Україну, а концерти виконавиці – згуртовують людей.

s61538369

Ярославо, у Вашій творчості чимало фольклору і етники. Чому Ви обрали цей стиль, а не популярні нині поп чи рок-музику?

І заробити на них можна легше. Але, на щастя, людей, що тягнуться до рідної культури, з кожним роком стає все більше А події останніх років об’єднали українців не лише любов’ю до традиційної народної символіки і пісні, а й прагненням до їх відродження, популяризації. Українська пісня була, є і буде!

Проїхавши з сольними концертами всю країну, я переконалася в цьому. На виступах було багато молоді. І це зрозуміло, тому що народні пісні – своєрідний міст до душ людей, наш код, наш оберіг. У піснях наших прадідів є щось містичність, ці пісні закладені в нашій крові, в наших генах.

s04802329

А звідки у Вас така любов до народної пісні?

Думаю, все пішло від села Рудка Гребінківського району де я народилася і виросла. Любов до народної пісні прищепила мені прабабуся Aгапія, яка, на жаль, пішла з життя. Вона співала навіть у віці сто одного року. Жодне весілля без неї не обходилося, ми з нею часто співали дуетом. Взагалі, у нас вся сім’я творча, дідусь грає на багатьох інструментах, бабуся танцює і співає, мама теж. А молодша сестра пише вірші. Я дуже люблю свій край. Буваючи вдома, відпочиваю душею, черпаю енергію, на півроку нею заряджаюсь. Люді часто грають ролі.У нас на Полтавщині доброта і відкритість – НЕ награність. Полтавці – прості і щедрі люди, які бажають добра, і я це дуже ціную.

 

s38416451Розкажіть, як Ви стали солісткою ансамблю Збройних сил України та Національної філармонії?

Коли постало питання про вибір майбутньої професії, мама порадила мені піти вчитися на політолога або юриста. Але я сказала, що буду лише співати. І вдячна мамі і дідусеві з бабусею за те, що вони підтримали мій вибір.
 
В результаті – опинилася в студії при хорі імені Григорія Верьовки, а паралельно поступила на культурологію в Київський національний університет культури і мистецтв. Потім мене прийняли в хор ім. Верьовки вже як співачку. Працюючи в хорі, намагалася виконувати свої програми, збирала фольклор, думала, як народні пісні можуть звучати в сучасній обробці.

Хотілося робити щось своє, більш цікаве, значуще. Тому вирішила сходити на прослуховування в якийсь відомий колектив. Додзвонилася в ансамбль МВС, зі мною люб’язно поговорили, дали адресу; який я записала в блокнот. Але так сталося, що у мене його витягли з сумки разом з гаманцем і телефоном. Я дуже засмутилася і лише тепер зрозуміла, що це була доленосна втрата. А тоді просто знайшла номер ансамблю ЗСУ і поїхала на прослуховування до них.

За матеріалами Гребiнка.com

Система Orphus