Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

Прощатися з Євгеном Золотарьовим до Полтави приїхали казахи

Сьогодні у фойє Червоного залу Полтавської  облради рідні, близькі, знайомі та прості полтавці прощалися з Героєм Соціалістичної Праці, в минулому керівником асоціації „Полтавацукор” Євгеном Золотарьовим, який пішов із життя на 79-му році.

Попрощатися з Золотарьовим, приїхали й його соратники з Казахстану, та керівництво КзилОрдинської області. Зокрема, заступник акима (голови ОДА) Кзил-Ординської області Амрєєв Галим Махмутбаєвич. Була й делегація з Цілиноградської області. Серед тих, хто прийшов віддати шану цій людині голова Полтавської ОДА Валерій Головко, голова Полтавської облради Петро Ворона, керівники профільних департаментів, депутати обласної ради.

За життя він був удостоєний багатьох почесних звань і нагород, серед яких : «Герой Соціалістичної праці», автор книги «Минувшего неуга­си­мый свет». У 50-роки поїхав освоювати цілину. Пройшов шлях від старшого зоотехніка до першого секретаря обкому компартії Казахстану. Родом Євген Михайлович з с. Халтурине Карлівського району. Після розпаду СРСР повернувся в  Україну. З 2001 – генеральний  директор асоціації «Полтавацукор».

Добрими словами відізвався про покійного родичі та співробітники.

“Чесна, порядна людина. Один із останніх героїв, які в роки СРСР піднімали цілину. Людина, яка до останнього дня пам’ятала всіх своїх підлеглих, починаючи з комбайнерів та доярок, на ім’я та прізвище. Ми думали святкуватимемо ювілей. На жаль не дожив. Для казахів, він як наставник, його там дуже поважають”, – розповів племінник покійного Євген Олександрович Золотарьов.

Його соратник та товариш з Казахстану Корганбек Кайруллаєв сказав, що Золотарьов відрізнявся від багатьох саме тим, що він умів якісно працювати. Залишити добрий слід після себе не кожен може, а він зміг. Тому й приїхали до Полтави, віддати данину його пам’яті.

Народився на Полтавщині, отримав освіту в Україні, а вся його життєва діяльність проходила в Казахстані. Тому ми вважаємо його своїм. Коли в 1985 році Євген Михайлович перейшов працювати другим секретарем Кзил-Ординського обкому компартії Казахстану, тоді ми й познайомилися. Я тоді теж працював в обкомі партії. Працювали пліч-о-пліч 4 роки. КзилОрда була для нього трампліном для великого стрибка. Його дружина працювала в місцевій лікарні. Поки всі республіки не отримали самостійність, ми тісно спілкувалися. Для мене Євген Михайлович був наставником. Коли буди депутатами ВР, жили в одному готелі в Алма́-Атаі щовечора разом проводили час, були молоді, всього було. Ми ніколи не переходили в своїх стосунках грубо на “ти”. Поважали один-одного. Я його –  як старшого брата, а він любив мене як молодшого брата. Я зараз пенсіонер, але не полишаю займатися суспільною діяльністю, я голова обласної виборчої комісії ”, – сказав Корганбек Кайруллаєв.

Товариш Золоторьова Тургали Урманов, який також приїхав з Казахстану,  сказав, що знав його, як Людину з великої літери, якій була не байдужа доля  області, як людину, яка залишила після себе багато хороших вчинків та спогадів.

“Я три роки з ним працював, був його помічником. Товаришували 30 років. Людина великої душі, щирий. Такі люди рідко зустрічаються. Він все життя віддав Казахстану. Піднімав цілину. В 1972 році став Героєм Соціалістичної Праці, на той час це був наймолодший герой. Був головою ОДА двох областей. Його дуже поважали в нас на Батьківщині. Президент особисто вручав йому ювілейну медалі “50 років цілини”. Зараз його діти працюють в новому Казахстані, продовжують справу батька”, – сказав Тургали Урманов

Поховали Євгена Золотарьова на Божківському кладовищі.

 

Перейти до вмісту