Земельні правовідносини

У лютому 2014 року прокурор Оржицького району в інтересах держави звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до райдержадміністрації та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю, в якій просив визнати недійсними розпорядження, договори оренди землі та повернути земельні ділянки власнику.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30 грудня 2014 року в позові відмовлено повністю.

При винесенні рішення суд першої інстанції, керуючись чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, дійшов висновку про можливість передання земельної ділянки у користування на підставі виключно технічної документації, враховуючи встановлення меж земельної ділянки в натурі. Одночасно суд наголосив на законності процедури державної реєстрації договорів оренди та зазначив, що погоджена райдержадміністрацією відповідним розпорядженням, майже через півтора року з моменту закінчення терміну дії дозволу, технічна документація не є підставою для визнання недійсним розпорядження.

Заступник прокурора Полтавської області, не погоджуючись з даним висновком суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення господарського суду Полтавської області скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав на порушенні судом норм матеріального права, а саме неврахування того факту, що:

– спірні земельні ділянки є новосформованими, без встановлення меж в натурі, у зв’язку з чим, відповідно до вимог статті 123 Земельного кодексу України, підставою надання їх в користування за рішенням органів виконавчої влади є наявність проекту землеустрою щодо їх відведення;

– порушення процедури державної реєстрації договорів оренди.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, переглянувши матеріали справи, погодилася з рішенням господарського суду Полтавської області в повному обсязі та не вбачає жодних підстав для апеляційної скарги, вважає правомірним укладення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, оскільки останні укладені між відповідачами на підставі розпорядження голови райдержадміністрації, яке колегія суддів визнала законним. Крім того, сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договорів та виконують їх умови, підписали та зареєстрували договори, зміст договорів не суперечить вимогам чинного законодавства. Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що підстави для визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення відсутні.

Також вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин практику Європейського суду з прав людини у національному законодавстві, як інструмент функціонування Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання фундаментальних прав окремої особи. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагається досягти держава шляхом позбавлення особи її власності.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003р. №44277/98 “Стретч проти Сполученого Королівства” встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце “непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції”, отже, визнання недійсним договору, згідно якого особа отримала майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2007 року у справі №21-8во07 щодо визнання приватизаційних договорів недійсними, на підставі ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовував рішення Європейського суду з прав людини “Стретч проти Сполученого Королівства” та зазначив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання договорів недійсними, повернення майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Судовим рішенням Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 у справі Рисовський проти України, Європейський Суд зауважив, що потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” (заява №36548/97, п.58, ECHR 2002-VIII).

Зважаючи на практику Європейського суду, колегія суддів зазначила, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю законно очікує набуття майнових прав у вигляді права оренди на земельні ділянки та не може бути позбавлено цих прав через можливість допущення порушення процедури передачі земель у користування райдержадміністрацією (постанова ХАГС від 27 квітня 2015 року).