ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ ПРЕОСВЯЩЕННОГО АФАНАСІЯ, ЄПИСКОПА ХАРКІВСЬКОГО І ПОЛТАВСЬКОГО

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

ПРЕОСВЯЩЕННОГО АФАНАСІЯ,

ЄПИСКОПА ХАРКІВСЬКОГО І ПОЛТАВСЬКОГО

СВЯЩЕНСТВУ, ЧЕРНЕЦТВУ І ВСІМ ВІРНИМ ХАРКІВСЬКО-ПОЛТАВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Христос воскрес!

Дорогі брати і сестри!

Нині настав час, настала мить, коли посеред горя й біди, посеред крові й смертей дорогих нам людей – батьків, братів, наречених, захисників земної Вітчизни України від темряви й зла, що насунулося на нашу благословенну землю війною, ми зустрічаємо невимовну радість – Світле Воскресіння Господа і Бога нашого Ісуса Христа. Свято незбагненної таїни, в якій беремо участь і всі ми, православні християни, торжество Воскресіння, яке більше двох тисяч літ тому явив Син Божий – Бог у людському тілі, з божественною і людською природою, що прийшов у наш земний світ смертних істот, аби відкрити нам шлях до спасіння у життя вічне.

Він перший із народжених на землі від жінки, Діви Марії, поживши на землі людським життям, проклав нам шлях, яким відтоді проходять віруючі люди в лоно Отця Небесного, щоб уже там, у Царстві Божому, розділити з Ним вічне торжество любові.

Але перше, ніж радіти й веселитися, згадаймо зовсім короткий як для вічності, так і для тимчасового земного життя, відтинок часу від розп’яття і до погребіння, від смерті й до Воскресіння Ісуса Христа, коли увесь світ лежав у глибокій і непроглядній темені гріха й зла, перебуваючи в тривожному очікуванні ще страшнішого й безповоротного, що лякало кожного, але не зупиняло в гріховному падінні. Не зупиняє й нині. Тому духовна ніч світу цього огортає людство все густішими полотнами безнадії, саваном печалі.

Згадаймо, як смертні стелили дорогі одежі й пальмове гілля під ноги Безсмертному й виголошували: «Осанна!», а потім обмовили, осудили і розіп’яли на знарядді ганебної смерті – хресті, умертвили й поклали в гріб, сподіваючись, що звідти, із мороку кам’яної домовини, сяйво Його божественного світла вже не проб’ється в цей світ і не потривожить пригнічену гріхом людську совість.

Якщо людство не увірувало у вічність життя, то що ж тоді воно очікувало від майбутнього, якої кари і якого кінця? Чи хотіло воно задуматися й усвідомити всю безперспективність життя без Бога й істини навіть після того, як Христос явив чудо воскресіння з мертвих не з громами й блискавками, не карами й помстою, а з любов’ю і помилуванням, давши надію на спасіння у вічне життя в Царстві Небесному?!

В мить воскресіння Сина Божого перед нами відкрилася вічність, розширилися горизонти пізнання Істини, утвердилася православна віра, яка відтоді й донині зберігається в чистоті й непорушності. «Істинно кажу вам – настане час і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть… І вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, у воскресіння суду» (Ін., 5:25-29). Сказане Господом було вірне тоді, вірне воно й нині і на всі віки, бо безліч людей живуть як мертві, а не живі, як те належить дітям Божим.

Господь визначив нам спасатися в тяжку для України годину – перед нашим зором яскраво розкриваються ознаки приходу антихриста вихвалянням гріховного й порочного життя, проникненням неправди в усі сфери діяльності людини, коли обман стає суттю світогляду більшості, коли стираються внутрішні ознаки українства, коли знищується селянство як основа нації, як животворче джерело її безсмертя, а чистота православ’я замулюється московським реваншизмом та європейським секуляризмом.

Настав час, коли збувається те, що сказано в Святому Письмі, з закономірною незворотністю. Настав тяжкий час і далеко не кожен його витримає. Тому підтримуйте один одного, стійте плечем до плеча, моліться і крокуйте разом із Церквою Христовою в майбуття, бо тільки в ній одній наше спасіння, адже Її глава – Сам Ісус Христос, Який воскрес сьогодні. Пам’ятайте й ні на мить цього не забувайте, бо «ті, котрі з Ним, є покликані та вибрані й вірні» (Одкр., 17:14).

Сказано пророком: «Усьому свій час, і час усякій речі під небом» (Еккл., 3:1). І як станеться по написаному в Святому Письмі тієї години, про яку знає тільки Бог, так нині уже настав для нас, дорогі брати й сестри, той час, та мить, коли ми повинні радіти й веселитися, святкувати й торжествувати, бо

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Воскресаємо й ми, українці, воскресає й наша Ненька-Україна, піднімається з колін обпалена війною, обагрена праведною кров’ю своїх кращих синів і доньок, народжується в муках і стражданнях до вічного життя, яке дарував їй Творець. А тому, хоч там, «де мала б бути правда, там кривда, де мало б бути правосуддя, там беззаконня» (Еккл., 3:16), незважаючи на страждання й муки, «в цей день, що його сотворив Господь, радіймо й веселімося в нім» (стих із Пасхальної ранньої).

Нехай же велика радість Пасхальна хоч на мить поверне нашим душам дитинну щирість і чистоту, і сподобить нас почути ті: «невимовні слова, яких людині не можна переказати» (2 Кор., 12:4). Радіймо й веселімось, дорогі брати й сестри, бо «ви колись були темрявою, а тепер – світло в Господі: робіть як діти світла… не беріть участі в безплідних ділах темряви, але викривайте… Сказано: встань, сплячий, і воскресни з мертвих, і освітить тебе Господь» (Еф., 5:8-14).

Із світлим Христовим воскресінням!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

+ АФАНАСІЙ, єпископ Харківський і Полтавський УАПЦ

Пасха Христова 2015 р.

м.м. Харків-Полтава