Поранений в АТО глобинський міліціонер: Немає руки, а життя продовжується

Під час виконання бойової задачі, внаслідок обстрілу ворогом позицій українських бійців нещодавно був тяжко поранений помічник дільничного Глобинського райвідділу міліції Полтавської області Олександр Піддубний, який ніс службу разом із зведеним загоном полтавських правоохоронців неподалік від міста Дебальцеве. Про це повідомили в УМВС України у Полтавській області.

Зараз Олександр знаходитися на лікуванні та реабілітації у відомчому госпіталі МВС міста Києва. І вчора бійця відвідала делегація з обласного управління міліції Полтавщини на чолі з начальником кадрового забезпечення УМВС Сергієм Гавриком.

Олександр з перших вуст розповів про страшні події того дня.

– Ми зачищали населений пункт, – пригадує Сашко. – На околиці чую – міна летить. Швидко подав команду «Повітря!», і всі лягли на землю. Почали розриватися міни на відстані 5-6 метрів від нас. Обстріл тривав десь 20 хвилин. Здалося, що все закінчилося дуже швидко. Намагаюсь рухатися, але не можу. Дивлюсь, а рука розірвана! Я закричав! Хлопцям дуже вдячний, одразу допомогли. Сергій підбіг до мене – перев’язав руку джгутом, Сашко поповз заводити автомобіль. Доставили дуже швидко, спочатку у Дебальцеве, далі вже і до Харкова, у реанімацію».

Колеги підтримали пораненого бійця, налаштували на одужання та запевнили, що нададуть усіляку підтримку, аби він швидше повернувся у стрій. Сергій Гаврик, зауважив:

– Лікарі зробили все, що від них залежало, але Олександр частину руки втратив. Наразі стан здоров’я бійця задовільний, він проходить курс лікування, потім – протезування. Перебуває у чудовому настрої, доброму гуморі, жартує та хоче продовжувати служити у лавах органів внутрішніх справ.

Наразі Олександру з ліжка вставати поки що важко. Окрім того, що правоохоронцю ампутували третину руки, під час обстрілу уламки пошкодили і м’які тканини ноги. Але це йому не заважає триматися весело та невимушено.

– Чесно, навіть не очікував такої потужної підтримки. Хотів би і надалі працювати у міліції, і знову повернутися до захисту Батьківщини в АТО. Мене зараз хлопці питають, чого такий веселий ходиш, адже в тебе руки немає. Я відповідаю, – а що, плакати? Немає руки, а життя продовжується!».