Ви тут:

Щодо питання розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника

Трудовий договір, укладений на визначений строк, працівник може достроково розірвати з власної ініціативи. Порядок дострокового розірвання такого договору дещо відрізняється від порядку розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін.

Частиною другою статті 23 КЗпП України передбачено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника, а також у інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підставою припинення строкового трудового договору зазвичай є закінчення його строку (п. 2 ст. 36 КЗпП). Строковий трудовий договір може бути припинено і достроково з тих самих підстав, що й договір, укладений на невизначений строк.

Однією з підстав розірвання таких договорів є ініціатива самого працівника.

За загальним правилом, відповідно до статті 39 КЗпП строковий трудовий договір може бути розірвано достроково на вимогу працівника лише, якщо є поважні причини. Це пояснюється тим, що працівник, укладаючи договір на визначений сторонами строк, по суті, погоджується відпрацювати цей строк, а отже, він позбавлений можливості розривати цей договір до закінчення його строку в односторонньому порядку, без поважних на те причин, як це передбачено для договорів, укладених на невизначений строк.

Відповідно до статті 38 КЗпП строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП України) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі:

1)​ хвороби або інвалідності працівника, які перешкоджають виконанню роботи за договором;

2)​ порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору;

3)​ неможливості продовжувати роботу у випадках, передбачених частиною першою статті 38 КЗпП.

Слід зазначити, що до життєвих обставин, які перешкоджають продовженню роботи за строковим договором, передбачені частиною першою статті 38 КЗпП, відносяться:

-​ переїзд на нове місце проживання;

-​ переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

-​ вступ до навчального закладу;

-​ неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; 

-​ вагітність; 

-​ догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом;

-​ догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;

-​ вихід на пенсію; 

-​ прийняття на роботу за конкурсом.

Цей перелік не є вичерпним, тобто підставою дострокового розірвання трудового договору можуть бути й інші причини, які можна визнати поважними і які перешкоджають продовженню роботи за цим договором.

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

 

Перейти до вмісту